Сподіваймося, що так. Бо інакше для чого служить молитва? Інакше вона просто підтримувала б нашу повсякденну рутину. Молитися означає відвідувати Бога і при зустрічі з Ним намагатися Йому уподібнитись. Поступово, якщо молитва є правдивою, якщо слухання Євангелія є уважним, віруючі отримають більшу інтуїцію. Вони виявлять для себе, чого хоче від них Господь. Деякі люди завдячують спрямування свого життя саме молитві.
Так було із Самуїлом. Він жив у Храмі Господнім разом зі священиком Елі. Він почув, як його кличуть по імені, і подумав, що це голос Елі. Два рази він підходив до священика, який відправляв його назад у ліжко, бо не кликав його. На третій раз Елі зрозумів, що це сам Господь кликав хлопчину, і сказав Самуїлові: «І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!» (1Сам. 3:1-10). Самуїл став великим пророком.
Ця історія є не лише біблійною, але й цілком сучасною. Ще в наші дні віруючі беруть час на роздуми – іноді й декілька тижнів, – запитуючи: «Господи, чого Ти хочеш від мене? Яким є моє покликання? Яким є Твій заклик?» Справді віруюча людина переконана, що Бог хоче її щастя, але, звичайно, не такого, яке змальовує нам реклама. Щастя – це радість любити і бути любленим по-справжньому.