«Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї! На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!». Псалом 22:10,11
Кожна новонароджена дитина – це творіння Бога-Творця. Вона є чудом і даром самого Господа. Дитина з’являється в житті своїх батьків не лише внаслідок їхнього свідомого вибору чи незапланованого сексуального акту – вона завжди є Божим створінням. У момент зачаття Бог прикликає до життя нову людину. Це життя вже від початку свого існування має в Його очах велику цінність.
Своєю чергою, якщо дитина з’являється на світ у результаті рішення, прагнення й любови своїх батьків, це стає для неї незвичайним подарунком. Від моменту зачаття вона почувається в безпеці, адже батьки очікують на неї, люблять її, а надто – приймають як Божий дар.
Творець установив такий порядок, що організм матері, поки настане момент фізичного народження дитини, упродовж дев’яти місяців дбає про маля й опікується ним, плекає й оточує собою це нове життя, яке в ньому розвивається. Дитина під час цього періоду жодним чином не впливає на те, що з нею та навколо неї відбувається. Вона не може також сама подбати про себе. Усе її життя, безпека й розвиток великою мірою залежать від процесів, що відбуваються в організмі матері. Таким чином мама має змогу задовольняти не тільки фізіологічні потреби дитини (у поживі та опіці), а й створити їй умови для безпечного існування. Важливо, щоб уже на цьому етапі мама прийняла дитину як дар з Божих рук. Своєю чергою, для матері величезне значення має ставлення батька дитини до неї та того нового життя, яке вона носить у собі.
МУДРІСТЬ, СПОВНЕНА ЗАХОПЛЕННЯ
Упродовж цього періоду дитина росте й розвивається максимально притулена до матері, буквально огорнена її організмом. Навколоплідні води захищають її від травм, а з організму матері надходить усе, що потрібне їй для нормального розвитку. Такою є воля Творця і в цьому полягає Його досконалий план. Цим досконалим Божим задумом не передбачені ніякі ускладнення чи вади розвитку. У жодному розладі не можна звинувачувати Бога, бо Він ніколи не планував цього для жодної людини, а надто для ще не народженої дитини. Усі відхилення від норми є наслідком падіння людини й походять від ворога Бога, тобто диявола, який від самого початку існування людини на землі шкодить її здоров’ю та життю. Чому? Тому, що кожна людина надзвичайно цінна для Бога – виняткова й чудесним чином задумана. Бог зробив її вінцем Свого творіння. Він запланував життя кожної людини, перш ніж вона з’явилася в лоні матері. І для кожного з нас має добрий план!
«І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було» (Пс. 139:15,16).
У житті кожної дитини мусимо побачити цей аспект Божої могутности й святости, цей вияв Його незалежного рішення щодо того, якою є ця дитина, як виглядає, які дістала від Нього дари. Такий погляд на дитину – тобто сприйняття її як дару й творіння Творця – повністю змінює наше ставлення до неї, до її виховання, піклування про неї та мудрого вкладення в неї зусиль і праці. За такого підходу починаємо робити це не для себе, не для наших егоїстичних уявлень чи навіть самої дитини, а для Святого Бога, Який цю дитину любить більше, ніж будь-хто інший на світі! Більше, ніж ми – матері й батьки.
Уже під час періоду внутрішньоутробного розвитку організм матері надсилає дитині найрізноманітніші імпульси. Це дуже важливе явище, хоча говорять про нього мало. Цей найшвидший, найчудесніший розвиток хоч і прихований від наших очей, однак не звільняє нас, матерів, від відповідальности за цей період життя нашої дитини, зокрема від того, що стосується нашого фізичного стану, який ми повинні підтримувати, добре харчуючись, виконуючи гімнастичні вправи й дотримуючись відповідного розпорядку дня, а також – що найважливіше – нашого духовного та емоційного життя. Те, що ми не бачимо дитини й не знаємо, як вона виглядає, не означає, що не можемо за неї молитися. Зі справжнім зворушенням згадую ті хвилини, коли ми разом з чоловіком клали наші руки на лоно й молилися, довіряючи кожну нашу дитину, що мала народитися, Божій опіці й охороні, дякуючи за неї та прохаючи про мудрість для нас, батьків.