Четвертий тип – авторитарна мама, яка завжди нарікає. Вона домагається беззастережного послуху й дотримання правил, які встановила. Водночас сама є неприступною особою, розчарована життям і всім незадоволена. Вона витворює систему, що ґрунтується на незмінних правилах і засадах, на почутті провини й обов’язковому підпорядкуванні. Цей порядок може навіть відповідати Божим заповідям, однак застосовувані формально правила й способи тиску перетворюють дитину на жертву з величезним почуттям провини за те, що живе, що є для матері тягарем і що через неї вона почувається нещасною. Якщо в дитинстві людина думає, що комусь заважає та є для когось баластом, то згодом те саме відчуватиме й у дорослому житті. Дитина або виростає самітником, або зав’язує стосунки, що роблять її залежною та зазвичай змушують виконувати роль підпорядкованої особи, яка й так ні на що в житті не може претендувати. Дитина, що є сильною особистістю, у процесі таких взаємин з матір’ю переважно звільняється від її панування, реагуючи на нього відкритим бунтом. Інші натомість піддаються тискові й потім завжди роблять те, що задовольняє маму, але водночас не можуть позбутися почуття скривджености та приховуваної агресії, унаслідок чого живуть, почуваючись жертвами. Діти такої матері вірять, що вони не варті любови й що в будь-яких стосунках будуть для когось тягарем і розчаруванням. Така дитина волає про любов, підтримку і визнання й водночас просить пробачення за те, що живе.
Крик серця дитини такої матері: «Мамо, я не хочу бути для тебе тягарем. Дозволь мені жити й навчи мене тішитися красою життя. Покажи, що в ньому є справжня радість та істинна свобода».
П’ятий тип – мама, яка виконує роль охоронця й керівника. Вона не дає дитині подорослішати, а її цінність визначає лише на основі того, якою мірою дитина підпорядковується її планам, керівництву й рішенням. Дуже часто мати такого типу живе, постійно чогось боячись і маючи внутрішнє переконання, що цілий світ злий і небезпечний. Вона є прихильницею теорії змови. У такому ж дусі виховує й дитину, яку, застосовуючи систему заборон і наказів, намагається захистити від усіляких загроз, що чигають на неї поза домом. У результаті дитина не може стати незалежною, бо переконана, що без матері та її допомоги не дасть собі ради й загине в цьому «злому» світі. Своїми негативними емоціями й словами мати витворює навколо себе надзвичайно гнітючу атмосферу, в якій панує невпевненість, страх, брак довіри й радости життя. Така мама домінує навіть тоді, коли дитина стає дорослою. Тому, коли син чи донька, досягнувши певного віку, йде з дому, мати трактує це як особисту образу та вважає, що її покидають. Також вона сприймає такий учинок як вияв неповаги до себе. А свої очікування часто виправдовує релігійними засадами, змушуючи інших беззастережно дотримуватися того порядку, який раз і назавжди запровадила.
Крик серця дитини такої матері: «Мамо, допоможи мені не боятися. Навчи мене давати собі раду в цьому злому світі. Дозволь мені показати тобі, що люблю тебе так, як умію!»
Шостий тип – непослідовна й непередбачувана мама. До її головних рис належить відсутність особистих меж і послідовності в діях чи запровадженні будь-яких засад дисципліни. Уже навіть маленька дитина не почувається в рамках цих стосунків безпечно, бо спільне життя не має жодної структури, яка хоча б якимось чином упорядковувала ці взаємини. Часто мати такого типу, яка є емоційно незрілою, ліпше почувається в ролі ровесниці своєї дитини, ніж одного з батьків. Її непередбачувана поведінка, неконтрольовані вибухи сміху, грайливий стиль життя деколи тішать дитину, але потім – з віком – починають дедалі більше бентежити й дезорієнтувати. Попри те, що мама старається задовольнити всі бажання дитини, остання чимраз частіше соромиться її перед однолітками й часто, щоб урятувати ситуацію, сама береться виконувати батьківські обов’язки. Зокрема, допомагає мамі вдома, особливо коли має братів і сестер та бачить, що мама просто не дає собі ради. А деколи дитина використовує безпорадність і непослідовність матері задля досягнення власних егоїстичних цілей. Наприклад, змушує її купувати іграшки чи вишуканий одяг або трактує матір як банкомат. Вона знає, що мама перебуває в такій ситуації, що не зможе їй відмовити, адже сама дає дуже суперечливі розпорядження й робить непередбачувані покупки, що залежать від її хвилинних забаганок і настрою. Це підштовхує дитину до того, щоб не виконувати наказів і не дотримуватися заборон, бо вона знає, що наступного дня й так усе зміниться, а її вчинки, відповідно, не матимуть для неї жодних наслідків.
У матері такого типу трапляються перепади настрою й бувають різноманітні, неоднозначні емоційні стани, що викликає в дитини враження, наче світ сповнений хаосу та дуже небезпечний. І не тому, що мама розповідає про такий світ, а через те, що сама створює його навколо дитини. Така жінка непостійна в стосунках і часто або змінює партнерів, або залишається сама. І тоді починає трактувати дитину як свого терапевта. Дитина, однак, попри турботу про маму й бажання їй допомогти, не здатна нести такого тягаря відповідальности. Вона боїться покинути маму на саму себе, але водночас не до кінця знає, як забезпечити їй відповідний захист і опіку, якої та потребує. Дитина почувається в такій ситуації безпорадною та придавленою тягарем відповідальности, адже в неї фактично вкрали дитинство.
Крик серця дитини такої матері: «Мамо, будь мамою та дозволь мені бути дитиною. Встанови межі задля твоєї й моєї безпеки. Я не можу бути твоїм терапевтом і повірником у всьому».