Виховуючи дітей, мусимо постійно з надією в серці дивитися в майбутнє, щоб передусім довести свою вірність Богові. Готуймо дітей до їхнього майбутнього. Самі ж, як матері, маємо сподіватися, що всі наші зусилля не підуть намарне, що робимо це, використовуючи мудрість і знання, які походять від Бога, і що в такий спосіб здійснюємо своє особливе покликання та виявляємо Богові нашу вірність. А силу виконувати всі ці свої обов’язки дає нам постійне перебування близько Божого серця!
І тоді подібно, як Лінда Ділов, почуємо Його голос:
- «Віддай Мені свої надії, віддай Мені свої мрії.
- Ця подорож буде довгою та не завжди легкою.
- Оточуй любов’ю своїх дітей і будь вірною Мені.
- Такою має бути матір, якою Я хотів би її бачити».
(Л. Ділов, «Мамина мандрівка», «Waterbrook Press», 1977)
Зберігаючи вірність Богові, матір може вплинути на те, щоб її діти на якомусь етапі свого життя почали шукати Бога й теж захотіли долати свій життєвий шлях разом з Ним. Я часто зустрічаю дорослих людей, які визнають, що деколи хотіли б повернутися у своє щасливе дитинство. Вони мріють хоча б на мить знову стати тим маленьким, щасливим хлопчиком, який повертався додому з ніг до голови заляпаний болотом, а мама все одно зустрічала його з усмішкою і міцно обіймала, без крику й нарікань; або тією безтурботною дівчинкою, яку мама садила собі на коліна та теплим голосом розповідала їй прегарні історії, поки мала тим часом бавилася материнськими руками та тулилася до неї. Врешті-решт вони з’ясовують, що найважливішим елементом цього минулого була їхня мама – красива й мудра жінка, вірна Богові. Її краса була красою Ісуса Христа. І тієї краси не позбавили її ні життєві труднощі, ні важка праця, адже була плодом Святого Духа та преображеного Ним материнського серця. У тій красі містилася «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22-23). А мудрість матері була результатом присутности в ній Ісуса. Вона виявлялася в словах, які диктував їй сам Святий Дух. Це завжди відбувалося тоді, коли мати перебувала близько Божого серця та прислухалася, що Він каже про якусь конкретну справу. Нехай таких матерів стає дедалі більше, бо вони дуже потрібні цьому поколінню.
Бог заохочує та підтримує і тих жінок, які не мають власних дітей у фізичному сенсі. Він каже, що та, яка не родила, може мати більше дітей, аніж та, котра народжувала: «Веселися ж, неплідна, яка не родила, співанням утішайся й радій, що мук породільних не мала, бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньої, говорить Господь!» (Іс. 54:1). Ти можеш мати багато духовних дітей, про яких піклуватимешся й за яких молитимешся так само, як біологічна мати. А може, завдяки Божій допомозі зробиш для них навіть більше – зможеш передавати їм віру в Бога та силу Його Слова.
ЩЕ НЕ ЗАКІНЧЕНА СПРАВА
Отож, якщо наші діти (біологічні чи ті, якими опікуємося) уже дорослі, то Бог передусім очікує від нас подальших молитов за них, слів благословення, віри, надії та любови. Ця віра повинна бути сильніша від страху, надія має переважувати сумніви й сподіватися на добрий Божий задум, а любов – перемагати осуд і знеохочення.
Ми, матері, мусимо мати впевненість і віру в те, що Бог-Отець любить наших дітей більше, ніж ми. Він і далі піклуватиметься про них як найдосконаліший, люблячий Батько.
Наблизьмося до Божого серця, щоб, перебуваючи поряд з Ним, самим мати змогу промовляти слова життя, які дарують і зроджують життя в серцях молодих людей. Нехай наші молитви торкаються Неба, щоб Небо торкалося землі; щоб те, що записано на Небі, діялося тут, на землі, у житті довірених нам дітей. Бог ніколи не ігнорує прохань і молитов матері за душі дітей.
Тому в останніх словах цієї книжки хочу помолитися за наших дітей словами на зразок молитви апостола Павла з Послання до Ефесян (3:14-21). І тебе теж закликаю щодня у словах молитви приносити своїх дітей до престолу Отця Небесного, без огляду на те, скільки їм років і які їхні потреби.
Боже, Отче Небесний!
Стаю перед Тобою навколішки!
Хочу від усього серця подякувати Тобі за дітей, яких Ти довірив мені виховати для Тебе і для Твоєї слави!
Даруй мені Свою мудрість, щоб я вміла їх мудро любити.
Допоможи мені завжди бути близько Твого серця, щоб моя віра в Тебе пробуджувала в них бажання довіряти Тобі. Щоб моя надія на Тебе спонукала їх пізнавати Твої добрі задуми щодо їхнього життя.
Щоб моя любов до Тебе зроджувала в них прагнення Твоєї присутности. Прошу, зроби так, щоб Ісус Христос через віру оселився в їхніх серцях, а вони щоби були закорінені й утверджені в любові, яка перевищує всіляке розуміння, і щоб сповнились усякою Божою повнотою. Дякую Тобі, Боже, що завдяки силі, яка діє в них, можеш вчинити через Свого Духа набагато більше від того, про що Тебе прошу або про що думаю. Слава Тобі!
Дякую, що вислуховуєш молитви, які линуть із серця матері! Амінь.
КІНЕЦЬ