«А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду, до чого покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа. Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням. Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію, нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!»
«Стійте й тримайтеся міцно!» Коли вам востаннє казали ці слова? Можливо, ви чули таке оголошення в автобусі, який підвозить пасажирів в аеропорту від терміналу до літакового трапа; на поромі, що перевозить людей через бурхливу річку; чи в горах, коли, проходячи вузьким виступом скелі, ви отримали попередження про ураган, що наближається. Цей заклик характерний для ситуації небезпечного руху для здоров’я або навіть життя. Почувши його, потрібно міцно поставити ноги на землю, а потім пристебнутися ременем безпеки або вхопитися за страхувальний мотузок або іншу річ, на якій можна повиснути.
Саме в такій ситуації Павло дає вказівки молодій церкві. Наближаються тривожні часи, і, подібно до маленького човна, що перетинає стрімкий потік, невеликий човен церкви готується до того, що скоро його кидатиме з одного боку в інший. Коли таке трапляється, потрібно уміти стояти твердо і знати, за що триматися. Павло попереджає: страхувальний мотузок – це передання, «яких ви навчились», тобто засадниче християнське вчення, в якому Павло наставляв солунян і тоді, коли був з ними самий, і потім, через свої послання.
Завдяки іншим посланням Павла ми знаємо, про яке передання він каже. Він часто повертається до цієї теми, наприклад, у 11-му розділі 1-го Послання до Коринтян (про Євхаристію), а також у 15-му розділі того ж послання (це, власне, головна євангельська звістка). Часто Павло пише «чи ви не пам’ятаєте» або «адже ви знаєте», нагадуючи слухачам про те вчення, яке вже було для них викладене (наприклад, див. Рим. 6:8). Це вчення, зокрема, містило три аспекти: основні євангельські факти: найважливіші обряди (такі як хрещення і Євхаристія); засадничі принципи християнської поведінки, особливо принцип взаємної підтримки, яку Павло називає agape, тобто «любов». Твердо тримаючись вищезазначеного, каже апостол, не можна збитися зі шляху. Зараз усе це так же вірно, як і в першому столітті.
Інтелектуальні та моральні зусилля, потрібні від молодої церкви для того, щоб витримати натиск, повністю спираються на благодать і силу Божу. Правильне християнське мислення підкреслює два аспекти: Бог всесильний і підтримає вас; тому потрібно стояти міцно і триматися твердо. Ми занадто легко приходимо до думки, якщо Бог контролює ситуацію, то нам можна розслабитися – або ж починаємо думати, якщо від нас потрібна важка праця, то означає, Бог недостатньо сильний. Це невірно. Сила Божа проявляється через любов, а також євангельське підбадьорення і настанову – а вони не працюють автоматично, без нашої свідомої участі. Вони посилюють нашу рішучість і вливають енергію в знесилений дух. Той же самий баланс між дією Божою і дією людською ми можемо знайти в 1-му посланні Павла до Коринтян 15:10: «Я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона».
Як же працює ця усеосяжна благодать Божа? У 13-му і 14-му віршах Павло дає повний опис Божій благодаті – настільки повний, наскільки можливо для такого короткого резюме (порівняйте, наприклад, з Рим. 8:29-30; така схожість дозволяє припустити, що Павло часто звертався у своїх проповідях до цієї теми). Бог у Своїй любові обрав солунян, щоб вони стали «першими плодами», або, кажучи інакше, «першою ластівкою» його трудів до спасіння. Саме тому Бог призвав їх через Євангеліє, внаслідок чого вони виявилися «освячені Духом». «Освячення» мало на увазі відділення від інших – так говорили про священиків, відокремлених для служіння в Храмі. Але для християн, на відміну від колишніх священиків, святість і чистота ставали внутрішнім принципом життя, а не просто вимогою зовнішнього обмивання і дотримання ряду інших ритуалів. Через Євангеліє вони прийшли до віри – не такої, як інші релігійні вірування, але до «віри в правду». У результаті вони розділять славу Самого Ісуса Христа – ту славу, яку Він отримав після воскресіння і вознесіння (пор. Фил. 3:20-21). Усе, що стосується християнина: віра, хрещення, святість і надія – усе обіймається Божою любов’ю і благодаттю. Саме тому Павло дякує Богові за все. Усе, що вдалося зробити християнам в їх житті, – це дар Божий, і все, що ще вдасться зробити, послужить виключно славі Божій.
І тому Павло може завершити цю частину свого послання молитвою і благословенням. Бог у Христі дарував нам Свою любов, вічну розраду і «добру надію» (добру в сенсі очікування всякого блага, що дароване нам у Христі, а також добру в сенсі того, що наша надія не марна). Ці благословення виконаються в майбутньому, але, передчуваючи їх сьогодні, ми набуваємо розради наших сердець і зміцнюємося в справах і розмовах.
Враховуючи стислість розглянутих рядків, можна вважати їх на рідкість змістовним концентратом усього християнського богослов’я і християнського життя. Люди, які вивчають труди апостола Павла, часто нехтують цим посланням, віддаючи перевагу яснішим текстам послань до римлян і галатів. Але навіть якщо б це була єдина робота Павла, що дійшла до нас, ми, проте, могли б зробити досить вірні висновки про його служіння, молитву, мислення, а також про його почуття. Окрім іншого, Павло дає тут своє розуміння Бога – Бога справедливості і благодаті, Який у Христі Ісусі відновив у світі правду і зараз діє через церкву, ведену Духом. А тому: стійте й тримайтеся міцно, радійте величі Божій!