До церкви я приїхав запізно. Музика вже стихла, почалася проповідь. Пастор Ройбен промовляв красномовно, а його багатокультурна парохія заохочувала його: “Правильно, брате Ройбен, проповідуй!” Я почув, як один похилого віку чоловік вигукнув: “Дякую, Ісусе”. Пані праворуч від мене промовляла із заплющеними очима і піднятою правою рукою.
Ми їхали дві години з чикагзького аеропорту О’Гаре крізь снігопад, щоб потрапити в цю церковцю на окраїні. Я сів позаду в церкві, щоб мене не помітили. Мій водій, якого я зустрів в аеропорту, ознайомив мене з історією цієї церкви.
“Коли пастор Ройбен прийшов сюди, – розповідав він, – у нас було лише тридцять членів. Тепер у нас дві тисячі. Церква була мертвою, але він полюбив нас. Він знає, як заохочувати людей, і Бог благословив його”.
Він розповів мені, як церква допомагає бездомним, про те, як вони перетворили три відділення церковного складу на притулок. Тепер притулок приймає 150 людей щоночі. Також він розповів мені про кухню перших страв. “Я приходжу тричі в тиждень і допомагаю обслуговувати під час обіду, – розповів мені він, – це завжди закінчення мого тижня”. До того ж він розповів про реабілітаційний центр для молодих людей, залежних від наркотиків.
ЗВІСТКА ПРО ЛЮБОВ
Я міркував про все почуте, сидячи позаду в церкві, і слухав пастора Ройбена. Він дивовижно сплітав разом слова. Все ще пам’ятаю три основних моменти: 1. Бог вас знає. 2. Бог любить вас. 3. Бог прагне вас. Я слухав, як він цитував Старий та Новий Заповіт, підтверджуючи свої слова. Він розповідав про єврейських пророків, неначе про своїх друзів, і вільно цитував Святе Письмо.
“Послухайте слова Божі, мовлені давньому Ізраїлеві, – сказав він: “Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!” (Єр. 31:3). Чи думаєте, що Бог любив Ізраїль більше, ніж вас? Послухайте ці слова про Ісуса, коли Він стояв перед лицем смерти: “Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх” (Ів. 13:1). Бог завжди любив Своїх дітей. Бог завжди любитиме Своїх дітей, навіть більше – Він хоче, щоб ти став його дитиною”. Ройбен промовив це з глибоким завзяттям.
Я втомився; мені хотілося спати. У будинку було душно, та я ніколи до цього не похитував головою, слухаючи таку майстерну промову, яка стала прикладом любови Бога і покликом слухачів до “покаяння та віри і Христа”. Коли він просив за навернення грішників до Христа, декілька осіб піднялися і підійшли до вівтаря, уклонившись, багато хто плакав. “Поверніться додому, – просив Ройбен, – Бог любить вас також і хоче, щоб ви стали Його дітьми”.
ПІСЛЯ ЗВІСТКИ
Вже закінчилося богослуження, і Ройбен покликав мене, представивши своїй парохії. Мене запросили розповісти наступного вечора про спосіб збагачення шлюбу для подружніх пар цієї парохії. Після богослуження Петсі, дружина Ройбена, запросила мене до себе на десерт разом з подружніми парами, які прагнули збагатити свій шлюб через служіння.
Після того, як ми познайомилися і почали спілкуватися, я промовив до Петсі: “Опиши мені свого чоловіка. Який він?” (Будучи подружнім консультантом, можна починати з таких запитань). “О, він однозначно романтик, – сказала вона, – він пише мені вірші; инколи співає мені пісень. Розповідає, що я прекрасна”.
“Мабуть, ваша потреба любови повинна бути задоволеною”, – сказав я.
“Це і є проблемою. Я прочитала вашу книжку, моя мова любови – служіння. Я прагну, щоб він мив посуд, – сказала вона, сміючись. – Знаєте, порядкувати вдома, винести сміття, допомогти мені вдома. Знаю, що він кохає мене, втім, инколи я не відчуваю, що мене люблять. Його слова инколи видаються мені порожніми. Схоже, він намагається підняти мені настрій. Знаю, він робить це щиро, та я потребую більшого, ніж слова”.
Я відчув, що ця розмова сягнула дещо глибше, ніж я чи Ройбен очікували, тому я сказав Петсі: “Ти говориш, як моя дружина. Її мова любови також служіння. Минуло чимало часу, доки я зумів пов’язати миття посуду і любов”. Я засміявся і змінив предмет розмови. Ройбен також сміявся, і вже через хвилину ми говорили про чикагзьких ведмедів.
Наступного вечора, після закінчення заняття про збагачення подружжя, Ройбен підвіз мене до готелю, а перед тим завіз Петсі додому. Від’їхавши від дому, Ройбен промовив: “Ви спонукали мене поміркувати. У мене чудова дружина. Ми одружені вже сімнадцять років, утім, я не впевнений, чи розумію її емоційну потребу. Ця концепція мови любови відкрила мені очі. Безперечно, я прочитаю вашу книжку. Видається мені, що маю виконати домашнє завдання”.
Мене вразила чуттєвість та відкритість Ройбена. Я більше розповів про своє подружжя і про те, скільки часу минуло, доки зрозумів мову любови моєї дружини. Також я розповів про зміни, які сталися в нашому подружжі.
Більше ніж через рік я знову зустрів Ройбена на Національній священичій конференції в Чикаго. Він відразу підійшов до мене, міцно обійняв і промовив: “Хочу лише розповісти, як завдяки тобі змінилося наше подружжя і моє служіння. Я використовував твої п’ять мов любови в порадах і навчанні, відколи ви приїхали до нашої церкви. А Петсі сказала, щоби при зустрічі переказати, що я тепер мию посуд”. Ми вдвох засміялися, і я попросив провести час разом після обіду. Мені хотілося побути удвох з людиною, яка докорінно вплинула на стількох людей.