Наведене свідчення у свій спосіб демонструє велике розмаїття знаків зцілення. Коли ми чуємо слово “знак”, часто буваємо схильні уявляти собі подію, яка відразу ж стає видимою, помітною для наших чуттів, а отже, стосується тіла. Це чи не найбільша помилка. Фізичне зцілення в очах Господа не цінніше від інших форм зцілення, діяпазон яких дуже широкий.
Звільнення Божою благодаттю від психічних чи емоційно-афективних розладів тією ж мірою є знаком, що й оздоровлення від фізичної хвороби. І в жодному разі не можна твердити, що фізичне зцілення важливіше, ніж психічне.
Подібним чином, у тій самій категорії знаків зцілення, величина знака аж ніяк не залежить від “калібру” початкової хвороби. Зцілення від раку видається нам, з нашим суто людським сприйняттям, набагато важливішим, аніж, наприклад, позбавлення людини від періодичної мігрені. Однак це наслідок того, що ми є невільниками шкали оцінок, якої в Божій “ментальності” просто не існує. Ба більше, у тому, що стосується знаку, насправді важливим є те, що пережив, відчув хворий під час отримання зцілення. Адже по суті справжнім знаком є повідомлення, яке сама зцілена особа – за посередництвом свого свідчення – передає нам від Господа.
* * *
Одного дня влітку 1998 року група друзів, які на півдні Франції створили міжконфесійну молитовну спільноту, попросила мене, щоби під час їхнього скромного чування я виголосив, відштовхуючись від біблійних текстів, доповідь на тему Божого Провидіння. Як це часто буває в ході таких зустрічей, під час виголошення намірів молитви почали публічно звучати імена конкретних хворих. Закінчили ми коротенькою молитвою за хворих, у відповідь на яку всіх присутніх було обдаровано великою радістю. У такій святковій атмосфері окремі особи продовжували спонтанно складати свідчення, які (всі без винятку) стосувалися фізичних зцілень: сорокашестирічний чоловік, котрий після двох років вимушеної нерухомости внаслідок хвороби суглобів лівої ноги почав нормально ходити; шістнадцятирічний хлопець, який страждав від хронічної астми, відчув, що його грудна клітка немовби розширилася, й це дало йому змогу вільно дихати; шістдесятисемирічна жінка, котрій дошкуляло дегенеративне ураження шийного відділу хребта, почала обертати головою в різні боки без жодного болю, що до цього часу було для неї неможливим. Це були безпосередні свідчення, тобто такі, що стосувалися зцілень, котрі можна було відразу помітити й заявити про них. Фізичних зцілень було більше, але деякі з них ще потребували часу або лікарського підтвердження, щоби могли стати свідченнями.
Раптом до мене підійшов якийсь чоловік і, звертаючись до людей, почав говорити: “Перепрошую, але не буду розповідати про фізичне зцілення, бо цього зі мною нині не трапилося. Натомість сьогодні я отримав дуже велику й важливу для мене благодать: я пробачив своїй дружині, яка п’ять років тому, нічого мені не сказавши, зробила аборт. Я довідався про це пізніше, до того ж цілком випадково, й настільки розгнівався на дружину, що перестав з нею розмовляти. А цього вечора я отримав внутрішню силу й зміг їй пробачити. Крім того, я хотів скласти це свідчення, щоб розповісти вам, що врешті пробачив і тепер сподіваюся, що Господь також торкнеться її серця й поверне їй спокій”.
Ці слова були несподіваними, бо контрастували з тим, що ми почули до цього часу. Після хвилини здивування й тиші юрба вибухнула оплесками. Цей знак зцілення – хоча й менш видимий – був набагато зворушливішим від інших. Поза сумнівом, це саме він найбільше запам’ятався учасникам молитви, оскільки очевидним чином дарував надію, якої так багато присутніх потребували, хоча й не зізнавалися в цьому.
* * *
Отож, знаки зцілення, проявляючись, можуть бути дуже різноманітними; тому доречно нагадати, за якими категоріями можна їх згрупувати, відповідно до нашого, людського, розуміння:
- фізичне зцілення;
- звільнення від упливу злих сил;
- звільнення від деяких нищівних залежностей (наркотики, алкоголь, певні страхи…);
- відмова від певних дій чи цілих сфер життя, не впорядкованих з погляду моралі;
- зцілення психічних розладів;
- зцілення зранених почуттів;
- зцілення хворої уяви;
- зцілення заблокованих, розірваних чи спотворених зв’язків (зокрема, й стосунків з Богом);
- зцілення, які є примиренням (п’ять останніх категорій можна об’єднати в одну групу під спільною назвою “внутрішні зцілення”);
- зцілення родинних чи подружніх стосунків;
- зцілення, які стосуються суспільної сфери.
Кожна з цих категорій представляє одну зі сфер, в яких здоров’я людини може бути ослаблене або в котрих особі може бути завдано шкоди.
Нас покликано, щоби ми розширили наші мислені горизонти як у зв’язку зі зціленням у силі Святого Духа, так і стосовно питання ставлення Божої волі до оздоровлення. Якщо автентичний порив віри, який людина переживає в дусі справжньої молитви, закликає тих, що моляться, до віри в те, що Господь прагне здійснювати зцілення в їхньому середовищі, то не слід судомно триматися лише фізичних зцілень. Чому Господь не мав би обдарувати присутніх також іншими знаками зцілення? Припускаючись такої помилки, ми заплющуємо очі на інші знаки й на дію харизм зцілення, різноманіття яких надзвичайно велике.