Неправильне розуміння (що нерідко трапляється) основного терміна, яким є слово “сила”, ускладнює наше духовне пізнання проблеми страждання й зцілення.
Що таке Божа сила? Для нашої ментальности характерно, що, говорячи про всемогутнього Бога, ми уявляємо собі Бога, Якому ніщо й ніхто не може протистояти, Бога, котрий робить те, що хоче, оскільки має безмежну владу над людьми, Бога, сила Якого змушує нас думати про власну слабкість. У світській мові вислів “сильна любов” сам по собі є суперечливим. Адже ці два слова взаємовиключні. Неможливо по-справжньому любити й одночасно проявляти силу. То чим у такому разі є ота всемогутність Божої любови в Ісусі Христі?
Якщо йдеться про питання сили як атрибута Бога, Якого знаємо з Біблії, то вона є тією Його характерною рисою, котру Він використовує, втручаючись у життя людей, щоби привести їх до спасення, вирвати з лабетів гріха й смерти. У грецьких перекладах Біблії в цьому випадку вживається термін динаміс, який означає силу, притаманну лише Богові, – спосіб, у котрий тільки Бог може застосовувати Свою силу, дуже конкретно втручаючись, щоб дати зрозуміти, що Він присутній, що піклується про кожне зі Своїх створінь і прагне його шукати, підтримувати, вести до спасення.
Але Божі втручання, набуваючи конкретних форм у людському житті, зовсім не є зразковою демонстрацією сили якогось безпощадного володаря, диктатора чи деміурга. Навпаки, вони тисячами різних способів об’являють ту шалену, безмежну любов, якою Бог любить людину.
Поза сумнівом, найбільшим актом Божої сили є жертва любови, та жертва, яку Христос приніс на хресті. Бог сильний, коли чітко і ясно проявляє Свою любов, не відступаючи перед стражданням і слабкістю.
Ця таємнича сила Бога є повноцінною тільки тоді, коли приймаємо її як дар, отриманий від Святого Духа. Ось нам тема для роздумів – “справжня” сила Бога, яка вимірюється не стільки Його здатністю любити, а радше тим, чи ми спроможні з довірою прийняти Його милосердя. Складається враження, що сила й слабкість поєднуються в Богові між собою в такий спосіб, який перевищує наше розуміння.
Цілковите об’явлення Божої всемогутности відбулося в Ісусі Христі. У покорі Христа міститься більше сили, ніж у людській силі: “…Боже немічне сильніше воно від людей” (1Кор. 1:25). Мова хреста – це Божа сила, яка демонструє марноту всіх сил цього світу. Тому наше майбутнє, надія й витривалість містяться лише в Богові.
Коли Бог обдаровує благодаттю, Його сила виблискує на тлі слабкості людської натури. А хіба ця слабкість не найчіткіше проявляється під час хвороб чи страждань? То чому ж дивуємося, що Бог виходить назустріч людській слабкості, щоб здійснити акт Своєї Божої сили, який необов’язково буде актом зцілення, але завжди – зустріччю серед страждань.
* * *
Кристоф перестав бачити в трирічному віці. Вибух газового балона спотворив його обличчя й, передусім, пошкодив очі. Неймовірне бажання жити допомогло хлопцеві здобути вищу освіту й стати вчителем музики. Вже протягом п’яти років він одружений зі слабозорою Целін, віолончелісткою за фахом. Вони мають чотирирічну дитину, яка приносить їм велику радість.
Кристоф упродовж довгого часу благав Господа про зцілення очей, але це нічого не дало… принаймні що стосується клінічного ефекту. Вісімнадцять місяців тому ми разом обговорювали тему їхнього з дружиною каліцтва. Я запитав, чи він хотів би, щоби ми знову попрохали Господа про зцілення. Відповів мені: «Бачиш, Філіпе, відтоді, як востаннє за нас молилися, ми з Целін чимало думали про це. Я був трохи розчарований тим, що Господь немовби не звертав на нас уваги. Але згодом ми усвідомили, що Він заопікувався нами, тільки інакше, ніж ми того собі бажали, і так є ліпше. Ми сповнилися спокоєм і глибоко пізнали Його любов, напевне набагато більше, ніж коли б Він зцілив нас. Переживаємо разом з Господом таку дійсність, яка, наскільки себе знаємо, була б для нас недоступною, якби ми мали “нормальне” життя. Через своє каліцтво ми є слабкими, але навчилися бути щасливими; не хочемо просити про зцілення».
Ці слова надзвичайно зворушили мене; ми попрощалися, відчуваючи дуже лагідну, ніжну радість, яку навіть важко описати й пояснити. Кристоф уже певною мірою відчув смак справжньої мудрости!
* * *
Божа сила пропорційна тому, як ми приймаємо Його любов. Що більше дозволяємо Йому нас любити, тим більше наближаємося до Нього, то більше дозволяємо, щоб проявляв щодо нас Свою силу. Ця думка допоможе нам зрозуміти один з аспектів зцілень, про який знаємо з Євангелія. Часто звертаємося до Біблії, щоб підтвердити, що Ісус зцілював усіх хворих, яких зустрічав. Однак це помилкова інтерпретація Святого Письма. Ісус оздоровив не всіх недужих, які жили в Палестині та поблизу неї. Ні, але зцілив багатьох хворих, які приходили або котрих приводили до Нього. Це уточнення важливе, оскільки є ключем до розуміння Божої мудрости щодо того, що стосується зцілення.