Слово безпосереднього пізнання часом охоплює більшу кількість осіб і навіть цілу групу людей, для яких, однак, завжди існує якийсь “спільний знаменник”, що стосується конкретної справи на фізичному, психічному чи духовному рівні, яку Господь прагне здійснити.
* * *
Одного дня ми з отцем Тардифом проводили молитву за хворих. Це було в Меджугор’ї в серпні 1982 року, ще до того, як це місце здобуло собі суперечливої слави, яку воно має сьогодні. Кількість людей, що прибули автобусами, вражала, й церква, в якій відбувалася зустріч, була заповнена вщерть. Сотні осіб брали участь у богослуженні, стоячи надворі, де розмістили динаміки. Під час молитви отець Тардиф отримав слово безпосереднього пізнання, що стосувалося трьох глухих осіб, в яких сильно почало шуміти у вухах, заявивши перед усіма, що якраз тепер відбувається їх зцілення, й згодом вони зможуть скласти про це свідчення. Це всіх вразило: як міг з упевненістю твердити таке?
Ніхто в Хорватії не знав про харизму безпосереднього пізнання…
Після цього віщування запанувала тривожна тиша; всі чекали, не надто усвідомлюючи, що відбувається. Тардиф наполягав, щоб усі три особи – а не одна з них – підійшли й склали свідчення. Знову тиша… Нарешті підійшов чоловік, якому було близько сорока років, а через якусь хвилину після нього – трохи старша жінка. Несміливо промовляють у мікрофон, що вже віддавна (з різних причин) майже не чули, а тепер чують ідеально. У присутніх ці слова викликали подив, що згодом перетворився на вдячність, яку люди почали висловлювати Богові.
Однак отцю Еміліянові важливо було переконатися в автентичності виголошеного слова безпосереднього пізнання: “Я оголосив, що буде три людини, а ми бачили лише двох. Чекаю на третю”.
Ми чекали доволі довго, перш ніж побачили жінку, якій було близько шістдесяти п’яти років і котра пояснила нам, що її так зворушило те, що відбулося з її хворим вухом, що вона почала розмовляти з сусідкою й не зрозуміла, що її кличуть скласти свідчення. Але цю особу теж було зцілено… Отож, тепер розуміємо, якими важливими для отримання благодаті зцілення й свідчення про неї є ті уточнення й деталі, що містяться в слові безпосереднього пізнання.
Тим паче, що за хвилину я сам отримав інше слово пізнання, адресоване сорокап’ятирічній жінці, в якої була спаралізована права нога й котрій Бог дарував благодать зцілення… Я закликав цю особу скласти свідчення, але до мене ніхто не підійшов.
І знову запанувала напружена тиша… Я ввічливо наполягав на своєму, але далі ніхто не з’являвся. Отож я повторив слово безпосереднього пізнання, й раптом почув біля себе доволі гучні слова вибачення: виявилося, що перекладачка помилилася й повідомила присутніх про зцілення спаралізованої правої руки, тимчасом як ішлося про ногу. Серед присутніх вибухнув сміх. Відтак до мене підійшла сорокап’ятирічна жінка, яку Господь кілька хвилин тому зцілив від паралічу правої ноги, й поклала до ніг Матері Божої більше непотрібні милиці.
Поки ця особа не почула, що під час виголошення слова пізнання було допущено помилку, вона не почувалася особисто покликаною й мала сумніви щодо початку зцілення, яке, як відчувала, розпочалося в нозі…
* * *
Отож, слід наголосити, що якщо тоді, коли йдеться про харизму пізнання, уточнення, які допомагають виявити потрібну людину, – це конче потрібний мінімум, то все ж насправді важливо в цьому випадку відчути внутрішній імпульс до дії. Це в ньому проявляється й звершується справжнє діяння Святого Духа!
Перевагу цього внутрішнього імпульсу над уточненнями доводять численні свідчення, які демонструють, що якщо дане нам слово безпосереднього пізнання здається “адресованим” конкретній людині (з огляду на значну деталізацію), то дар внутрішнього імпульсу, який міститься в ньому, може бути набагато всеохопнішим. Було б шкода, якби ми заперечували тому, у кого Бог пробудив глибинний внутрішній імпульс, джерелом якого є Його благодать.
* * *
Це було в жовтні 1998 року у Швейцарії, неподалік від Цюриха, де я тоді проводив реколекції. Під час Євхаристії публічно прозвучало ось таке слово безпосереднього пізнання: “Господь у Своєму милосерді торкається цієї миті сорокадворічної жінки, яка ще до двадцятилітнього віку мала два аборти. Вона вже багато років страждає на депресію, нині вживає заспокійливі й снодійні ліки. Серце цієї жінки сповнене докорів сумління, але ось уже кілька хвилин вона відчуває, як її огортає хвиля спокою, якого ніколи раніше не знала. Господь запрошує її підійти до священика, висповідатися й у таїнстві примирення знову зачерпнути смаку до життя, який вона втратила після абортів”.
Наступного дня до мене, коли я перебував сам, підійшли декілька жінок, які одна за одною склали такі свідчення:
“Пане Мадре, хочу подякувати Вам за Ваше пророцтво, яке відкрило мені очі й привело мене до примирення з Богом і собою. Мені справді сорок два роки, і я двічі робила аборт. Мій психіятр уже не знав, що робити з моєю депресією. А сьогодні я в чудовій формі. Вчора ввечері зустрілася зі священиком і відчуваю, що наче ожила… Я не усвідомлювала, якою мірою ці аборти внутрішньо зранили мене. Ще раз дякую!”
Я ледве встиг нагадати їй, що повинна подякувати Христові, як уже інша жінка шепотіла мені на вухо:
“Я хотіла б Вас про щось запитати, бо це мене бентежить. У мене було два аборти, й уже десять років я страждаю від депресії. Вчора мене дуже схвилювало слово безпосереднього пізнання, але я не впевнена, чи воно стосувалося мене, бо мені не сорок два роки. А Ви точно сказали: сорокадворічна жінка! Що мені робити? Почуваюся значно ліпше й думаю, що моя депресія зменшується; але чи маю право сприймати ті слова на свою адресу?”
“Шановна пані, – кажу їй. – Не переймайтеся такою деталлю, як вік. Важливо те, що Ви пережили у своєму серці… Чи Ви вже були у священика?”
“Я дуже хотіла б, але вагаюся й запитую себе, чи не краду чиєїсь благодаті…”
“Поспішіть це зробити. Благодать Божа призначена всім, хто її прагне. Те слово пізнання явно було також і для Вас!” Через десять хвилин підійшла ще одна жінка й сказала: “Розумієте, мені майже сорок два роки, але в мене не було двох абортів. Недавно, два тижні тому, я зробила четвертий! Але вчора, коли я почула слово безпосереднього пізнання, у мене в душі щось перевернулося, і я усвідомила, що те, що вчинила, – це просто жахливо, хоча досі я вважала такі дії цілком нормальними, бо так мені казали. Я вже віддавна не можу спати, але тільки вчора зрозуміла, що це пов’язано з абортами. Чи Ви думаєте, що можу повернутися до Бога?” “Не лише можете, а й мусите, оскільки то Він звернувся до Вас за посередництвом того слова! Не бійтеся наблизитися до Нього.”
* * *
Я від усього серця подякував Богові за таку науку милосердя, яка перевищує й перевертає всі наші думки й оцінки. Господь далі дивує нас, зцілюючи тисячами різних способів!