* * *
3. вільна практика сексуальних збочень
Коментарі стосовно цієї сфери, очевидно, зайві. Зазначимо при цьому, що не розглядаємо тут морального аспекту поведінки такого типу. Йдеться про дії, які принижують цінність людської сексуальности та котрі людина чинить з власної волі впродовж тривалого часу[1]. Сюди не належать сексуальні патології, хоча трапляється, що такі розлади можуть призводити до одержимости злими силами.
Зі зрозумілих причин наводити тут приклади було б недоречно. Злий любить принижувати сексуальність, оскільки вона є особливо привілейованим місцем прояву людської любови й передачі життя.
4. надмірне використання практик зосередження (релігійного забарвлення або ні) з метою досягнення певних “надлюдських” здібностей.
* * *
Христина вступила до згромадження сестер-кармеліток у сорокадворічному віці. Її чернече покликання було пізнім, оскільки лише за два роки до цього зустріла Христа. Ця зустріч цілковито змінила її життя.
Швидко відчула покликання до того, щоб цілковито віддатися Господу й наповнити своє життя мовчанкою та молитвою. Пройшовши двомісячне випробування серед сестер-кармеліток, відчула, що саме тут її місце, й сказала, що хоче стати однією з сестер.
Через два роки Христина почала переживати внутрішні муки: з’явився страх, непристойні образи, думки про самогубство. Оскільки її стан з часом лише погіршувався, сказала про це настоятельці, яка, однак, окрім скерування на обстеження до психіятра, не змогла їй нічим допомогти. Лікар виявив певну форму депресії, яка, можливо, вказувала на те, що чернече життя було для Христини не найвдалішим вибором.
Христина погоджується приймати антидепресанти, але вони ні трохи їй не допомагають. Її далі мучать різні думки, які супроводжуються болісними відчуттями. Відчуває відразу до цих проявів, але водночас, на рівні уяви, переживає щось на зразок еротичного захоплення.
Впродовж наступних місяців ситуація стала просто-таки пекельною. Її духовні муки тривають майже безперервно та є такими великими, що Христина починає думати про те, щоб покинути монастир. Однак священик радить їй спробувати зрозуміти, що відбувається, й з цією метою поїхати на реколекції в інший осередок духовного життя, де могла б розповісти про свої проблеми якійсь компетентній особі. Тож вона якнайшвидше знайшла таке місце й, отримавши дозвіл у настоятельки, подалася туди.
Почавши від першої зустрічі, духовний керівник зосередив увагу на “духовному” минулому Христини. Виявилося, що від двадцяти до двадцяти п’яти років вона належала до однієї секти, члени якої дуже інтенсивно практикували трансцендентальну медитацію, щоб здобути певні надприродні здібності. Врешті Христина усвідомила, що всі обіцянки, які давав їй ґуру, були оманливими, й покинула секту. Після цього відмовилася від будь-яких “метафізичних пошуків” і почала вести більшою мірою “матеріялістичний” спосіб життя, працюючи секретаркою на великому підприємстві.
Так було аж до дня вирішальної зустрічі з живим Христом… Духовний керівник, який був доволі добре обізнаний з темою одержимости злими силами (тимчасом як Христина нічого про це не знала), запропонував їй таке: “Сестро, можливо, Ваші проблеми мають психологічний характер, але вони також можуть бути пов’язані з тим, що Ви в минулому практикували трансцендентальну медитацію, і якщо це так, то цілком нормально, що вони проявилися тепер, коли Ви почали жити глибоко духовним життям… Якщо хочете, ми можемо разом помолитися за звільнення на духовному рівні, але за умови, що Ви особисто братимете в цьому участь”. “Що я маю робити? Я не зовсім розумію…”
“Прошу Вас просто довіритися мені. А Вам, сестро, треба буде лише розповісти Господу про ту темну сторінку Вашого життя й попросити Його, щоб Він звільнив Вас від неї. Молитва за звільнення ніколи не буває якимись чарами, які діють магічним чином, а людина лише чекає, коли все зробиться само собою. Адже йдеться про Ваше життя й Вашу духовну відповідальність. Ви про це не знали, однак ота медитація й та інтенсивність, з якою Ви її практикували, може становити перешкоду на шляху до справжнього християнського життя.”
Христина погодилася на це без жодного опору й розповіла про все Богові; після чого її духовний керівник з вірою помолився за її звільнення.
Повернулася до монастиря цілковито звільнена від тягаря попереднього життєвого досвіду, який раніше так її гнітив. У її серці оселилася радість, яка живе там донині…
* * *
Зло насправді існує! Ми стикаємося з ним щодня, але, на щастя, не у формі одержимости злими силами. У звичайному людському житті воно передусім проявляється в постійній присутності спокусника… Не можна, однак, заперечити, що певні обставини, зокрема такі, як вищеописані, можуть відкрити йому дорогу, прямуючи якою, він хотітиме відібрати в людини її свободу або принизити її гідність. І тільки сила воскреслого Христа може протистояти нищівній діяльності спокусника й перемогти його.
Процитовані свідчення добре ілюструють діяльність зла відповідно до трьох класичних рівнів його інтенсивности: переслідування (Карина), маніякальних нападів (Христина) і одержимости (Фанні). Однак вони не є доказом того, що існує сатана й злі сили, оскільки їх можна трактувати й зовсім по-іншому – раціональніше, використовуючи сучасні психологічні методи.
Та чи не доводилося нам чути цілком слушні слова про те, що найбільшим фокусом диявола є вміння залишатися непоміченим, навіть тоді коли його шкідливі дії цілком очевидні?
Поза тим, чи нам не слід не так вірити в існування сатани та дію його темних сил у нашому світі, як радше в Того, хто є Воскресенням і Життям, у самого Христа, що є об’явленням безконечної, цілісної любови, якою Бог-Отець любить усіх Своїх дітей?..
[1] А отже, викривлені стосовно сенсу людського сексуального досвіду. Тут треба чітко відрізняти досвід, що зветься еротичним, породжений пошуками приємности в сексуальному зближенні жінки й чоловіка та якимось чином перебуває “поза нормою”, від практик, що принижують людську гідність і в основі яких лежить не так приємність, як бажання пізнати сенс сексуальности та її цінність.