«Найбільшим ворогом виховання дітей є поспіх. Якщо хочу дитині щось сказати, мушу вибрати відповідний момент. Але передусім сам маю заспокоїтися». (Я. КОРЧАК)
Батьківство вимагає постійної присутности, постійного зв’язку з дитиною, постійної опіки. Дитина має потребу розділяти з батьком своє щоденне життя. Щодня батько робить внесок у «банк спогадів» своїх синів і доньок. З цього запасу вони черпатимуть упродовж усього подальшого життя.
Однак постійний зв’язок з дитиною вимагає часу. А тому найбільший дарунок батько може зробити своїм дітям, якщо щодня присвячуватиме їм хоча б трохи часу. Того часу, який присвячуємо дитині, неможливо нічим ані замінити, ані компенсувати. «Якщо батько з тієї чи іншої причини відсутній у житті сина і між ними не налагодився емоційний зв’язок, то це згодом негативно впливатиме на процес їхнього зближення. […] Син крокуватиме землею, не відчуваючи контакту із самим собою та не маючи змоги налагодити стосунки з іншими, навіть якщо це будуть його власні діти» (М. Пітчес).
Батькам, які надто багато працюють, не вистачає для дітей часу. Одного разу я розмовляв з Давидом, семилітнім хлопчиком, батько якого цілісінькі дні проводив у своєму офісі. Йшов на роботу, коли син ще спав, а повертався, коли він уже спав. Коли я запитав хлопця, що хотів би отримати від батька на свій день народження, він щиро відповів: «Дуже багато часу».
Однак час, який хочемо присвятити дитині, неможливо зібрати й подарувати весь однієї миті. З труднощами вдається компенсувати дітям відсутність батька впродовж цілого тижня чи місяця одними спільними вихідними, а щоденну відсутність протягом року – проведеною разом відпусткою. Батько повинен регулярно, щоденно присвячувати дитині хоча б трохи часу.