«З-поміж усіх дарів природи хіба є щось солодше для чоловіка за дар його дітей?» (ЦИЦЕРОН)
У підлітковому віці син часто сперечається з власним батьком не тому, що по-іншому дивиться на світ і дотримується відмінних поглядів. Здебільшого все буває навпаки: син свариться з батьком саме через те, що їхні позиції схожі, щоб не сказати ідентичні. Під час цієї сварки син намагається довести собі, що тепер винятково він володіє тим, що перейняв від батька, якому все це вже більше не належить. Батько, який любить і розуміє сина, прийме його емоційну, інтелектуальну й духовну самостійність також і тоді, коли побачить у ньому власне відображення. Натомість роздратований, пригнічений чоловік не прийме сина, в якому помітить власне відображення. Чим більше ненавидить власне життя, тим важче йому буде полюбити свою дитину. А от зрілий чоловік тішитиметься, що його син схожий на нього. Подібність сина до батька є для чоловіка джерелом радости й чоловічої гордости. «З-поміж усіх дарів природи хіба є щось солодше для чоловіка за дар його дітей?» – запитує Цицерон[1].
Схожість сина на батька не може, однак, з’явитися внаслідок насильного прищеплення дитині власного погляду на життя, моральність, релігію, мистецтво, сім’ю, працю й політику. Син теж гордитиметься своєю подібністю до батька, якщо той буде розсудливою, відповідальною, вільною й відважною людиною із широким світоглядом; якщо він любитиме дружину, піклуватиметься про дітей, співчуватиме іншим і володітиме здатністю прощати.
Син повніше помічає свою подібність до батька в його спонтанних і неконтрольованих учинках і висловлюваннях, аніж у свідомих і запланованих виховних діях, які часто бувають штучними й немовби вимушеними. Добрий емоційний зв’язок батька із сином є вирішальним для формування особистости хлопця. Підтримуючи доброзичливі й дружні стосунки з батьком, син вчиться бути відповідальним і поводитися щодо себе та своїх близьких так, як зрілий чоловік.
[1] Марк Туллій Цицерон (106-43 до Хр.) – давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор. – Прим. пер.