2 книга Самуїлова 19
Яким жахливим був кінець Авесалома, чи не так? Він повстав проти свого батька й отримав від Господа покарання за свій гріх. Але для Давида ця втрата була дуже важкою, адже він любив свого сина, не дивлячись на його ганебну поведінку і ворожнечу проти батька.
Коли воїни Авесалома повтікали до своїх домівок і принесли звістку, що молодий цар загинув, тоді народ Ізраїля зрозумів свою помилку, і вони почали думати, як повернути Давида на царський престол.
Господь знов прихилив серце ізраїльського народу до Давида, і вони відправили людей до пустелі сказати: «Царю! Вернися ти і всі твої люди».
Тоді Давид зібрав усіх своїх слуг, і вони вирушили до Єрусалиму. Біля річки Йордан до Давида вийшов чоловік з міста Бахуріму, який нещодавно проклинав царя. Він упав до ніг царя і сказав: «Я знаю, що згрішив перед тобою, пане царю! Не гнівайся на мене через мій переступ, ось я перший із коліна Йосипового вийшов вклонитися тобі».
Чи простив його Давид? Так, цар відповів: «Ти не помреш! Сьогодні я знов повертаюся до Єрусалиму і царюватиму далі. Це визначний день, тому нікому цього дня не заподію смерті».
Діти, дуже важливо прощати людей, які нас ображають. Господь сказав, що якщо ми не будемо прощати інших, то і Він не прощатиме нам наші гріхи.
Із Маханаїму, де переховувався Давид від сина, до Йордану царя Давида супроводжували вже відомі нам заможні люди, які свого часу послужили Давиду та його людям. Коли ж усі перейшли Йордан, тоді старець Барзілай, якого Давид запрошував із собою до Єрусалиму, сказав цареві: «Мені вже вісімдесят років, я дуже старий і скоро помру. У такому віці я вже не розберу вишуканий смак їжі чи напоїв і не почую гарного співу. Я не хочу бути тягарем царю, тому повернуся до свого дому. А ти, царю, візьми мого сина Кімгана і зроби для нього те, що вважатимеш за потрібне».
Давид та всі його люди прийшли до Єрусалиму. Давид радів поверненню, бо міг вклонитися Господу перед ковчегом Його і почути пісні хвали. Не маючи можливості бути в домі Божому, Давид свою тугу виливав у псалмах: «Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я у многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу» (Пс. 41:4-5).
Давидові було відрадно дивитися, як священики приносили Богові жертви, він хотів оспівувати ласку Божу: «І нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!» (Пс. 42:4).
ЗАПИТАННЯ:
- Що вирішив народ Ізраїля після смерті Авесалома?
- Чому до Давида з Бахуріму знову вийшов чоловік, який нещодавно проклинав його?
- Як Давид хотів віддячити Барзілаю за його гостинність у Маханаїмі?
- Що найбільше радувало Давида по поверненню до Єрусалиму?