Матвія 27:3-11; Дії 1:18-19
Юда Іскаріот, зрадивши свого Вчителя, все ж спостерігав за Його долею. На що він очікував, чого сподівався досягти своїм вчинком? Ми не знаємо достеменно, але він не розраховував, що все так далеко зайде.
Коли Юда дізнався, що Ісуса засудили на смерть, він розкаявся у вчиненому і пішов до священиків. «Ось, забирайте ваші тридцять срібняків! – сказав зрадник. – Я згрішив, бо видав на смерть Невинного». Але їм було байдуже до того, адже вони досягли своєї мети – ще день, і Христос буде мертвий!
Жадібність до грошей згубила душу Юди. Тепер монети пекли йому руку, і він, кинувши гроші в храмі, побіг і заподіяв собі смерть. Якби ж то він розкаявся перед Господом, то Він би простив навіть такий злий вчинок! Але Юда, на превеликий жаль, учинив ще більший гріх і позбавив себе вічного життя з Богом на Небі.
Священики взяли ті гроші й почали розмірковувати, що ж із ними робити. Оскільки це була ціна крові, вони не насмілилися використати ці гроші на служіння Богу. Порадившись, вони вирішили купити за них землю, щоб на ній ховати невідомих мандрівників.
Саме тоді продавався наділ, де видобували глину для виготовлення посуду. Старійшини вирішили купити цю землю в гончарів і назвали її «полем крові», оскільки куплена була за гроші, що склали ціну крові Невинного.
ЗАПИТАННЯ:
- Що зробив Юда, коли почув, що Ісус засуджений на смерть?
- Що зрадник сказав священикам?
- Як закінчилося життя Юди? Чи міг він вчинити інакше?
- Що купили на гроші, які Юда віддав у храм?