Як я можу бути покірним, враховуючи всі мої помилки і гріхи – особливо мою гордість?
Можу прийняти рішення покірно і слухняно слідувати Божому плану щодо мого життя, як це робили Ісус, Марія і Йосип.
Ісус досконало слідував плану Отця і став Дорогою. Слово Боже упокорилося, стало Тілом і оселилося між нами (див. Ів. 1:14). Святе Слово Сім’ї Божої вивільнилося і через Святого Духа в лоні Марії стало Ісусом сім’ї людської.
Отже, під час Благовіщення Марія також сказала «так» цьому Божому плану. І Йосип також своїм учинком виказав своє мовчазне «так» – він прийняв дитя Марії як своє, коли уві сні так зробити йому велів ангел.
Ісус пройшов Своєю дорогою ще далі – навіть на смерть на хресті. Марія теж послідувала цією дорогою, і сповнена жалю, стояла мовчки, жертвуючи свого Сина Отцеві.
Під хрестом був інший Йосип, Йосип з Ариматеї, який став охоронцем Тіла Ісуса. В Євангеліях згадується про те, як сміливо Йосип ішов до Пилата і просив віддати йому Тіло Ісуса, яке він загорнув у найкращу тканину і поховав у гробі, приготовленому для себе.
Святі члени Тіла Христового продовжують слідувати дорогою покірності і послуху плану Божому.
І нас також Євангеліє навчає іти малою дорогою: «Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде» (Мр. 10:15). Як святий праведний Йосип, ми також маємо прийняти дар Дитятка, Яке зветься «Еммануїл» (З нами Бог).
То що ж я можу робити? Можу з радістю і подякою прийняти дар малої дороги. Можу щодня з послухом і покорою прагнути йти за маленьким Ісусом, жертвуючи Йому з любові будь-які найменші випробування чи труднощі. І я можу це робити в товаристві Марії, Йосипа та всіх святих.