Тепер розгляньмо питання розпізнання автентичности нашого молитовного життя з іншої точки зору, не тієї, яка пов’язана з плодами молитви, а тієї, яка стосується способів розвитку молитви.
Перша річ, яку я хотів би ствердити (вона випливає з того, про що я скажу пізніше, але її варто наголосити), це те, що головною властивістю молитви повинна бути постійність. Ісус вимагає від нас не доброї молитви, а молитви постійної!
Постійність (якщо, звичайно, вона не є просто рутиною, а випливає зі щирого прагнення зустрітися з Богом, подобатися Йому, любити Його) дасть усе інше. Головною боротьбою в молитовному житті є боротьба за наполегливість. Як зазначає Тереза Авільська, диявол використовує все, щоб відвернути душі від цієї постійности, наводячи будь-який привід, який лише можна собі уявити; наприклад: це марна справа, ти не гідний молитви, даремно витрачаєш свій час, відклади це краще на завтра, на тебе чекає невідкладна справа, дуже шкода було б пропустити таку гарну телепередачу, що про тебе подумають тощо. Як пояснює згадана свята, це логічно, що диявол люто змагається з нами в цьому питанні, адже душу, яка перебуває в постійній молитві, він точно втратив. Вона, без сумніву, ще не раз впаде, але після кожного падіння матиме ласку піднятися ще вище.
«Аби досягнути своєї мети, диявол достеменно знає, що робить, не даючи спуску в цьому питанні! Він, зрадник, знає, що душа, наполеглива в молитві, втрачена для нього, що усі падіння, які він спричиняє, з Божою ласкою допомагають їй підніматися набагато вище і ще краще служити Господу: отож, тут він шукає свою користь…»[1].
Тому свята Тереза закликає нас бути наполегливими, чого б це нам не коштувало:
«Що б не трапилося чи могло б нас спіткати, якими б не були труднощі, й що б не казали злі язики, чи то ми мали б дійти до кінця, чи померти в дорозі, чи нам забракло б сміливости, щоб перенести випробування на шляху молитви, чи то світ мав би завалитися!»[2]
[1] Ste Thérèse d’Avila, Vie écrite par elle-même, Paris: DDB, 1981, гл. 19, c. 123.
[2] Ste Thérèse d’Avila, Chemin de la perfection in Oeuvres complètes, Paris: DDB, 1964, гл. 21, c. 436.