Ми повинні пам’ятати, що любов зароджується вдома і що майбутнє людства закладається в кожній сім’ї. Усе в нашому світі залежить від того, чи вміємо ми любити один одного. Найкраще діти можуть навчитися любити і молитися в сім’ї, бачачи, як люблять і моляться їх мати і батько. Коли сім’ї рушаться і розпадаються, багато дітей зростають, не вміючи любити і молитися. У країнах, де багато сімей руйнуються, буде багато проблем.
Мені часто доводилося спостерігати, особливо в багатих країнах, як діти тягнуться до наркотиків і аморального життя. Я прагнула зрозуміти, чому це відбувається. Відповідь проста: у сім’ї до них усім байдуже. Батько і мати так захоплені роботою і кар’єрою, що в них немає часу займатися дітьми, просто поговорити з ними. Кожен живе сам по собі. Хіба це сім’я? З такої сім’ї діти йдуть на вулицю, щоб не почувати себе нелюбимими і знехтуваними.
Коли ж сім’я міцна і любляча – діти бачать Божу любов у любові своїх батьків і, зростаючи, прагнуть зробити свою сім’ю місцем любові і молитви.
Я молюся за всі сім’ї, щоб у них росла святість і любов один до одного. Я молюся за дітей, щоб у них вистачило мужності сказати “Так” Богові і присвятити своє життя Йому. Є багато, дуже багато батьків, які були б щасливі, якби їх діти прийшли до віри.
Дитина – це найкращий Божий дар кожній сім’ї. Їй потрібні і батько, і мати, бо кожен з них по-своєму проявляє Божу любов. Треба повернути в сім’ю молитву. Сім’я, яка молиться разом, залишається разом. А якщо люди залишаються разом, вони любитимуть один одного, як Бог любить кожного з них.
Мене дуже тішить, коли я бачу індійські сім’ї, які моляться разом. Ці люди по-справжньому щасливі.
Але мені доводилося бачити також інше. Одного дня до мене прийшла одна жінка. Здорова, добре одягнена, але до чого ж вона була нещасною. Вона плакала, плакала і плакала. Чому? Бо чоловік і діти покинули її. Живучи в розкоші, діти забули Бога і жили жахливим життям. Скільки таких трагедій трапляється в житті! Скільки нещасних матерів!
Навколо так багато розбитих сімей. Жінки залишають чоловіків, батьки кидають дітей, діти не хочуть піклуватися про старих батьків. Чому це відбувається? Я думаю через те, що чоловік і жінка ніколи не молилися разом. Сімейне щастя не можна побудувати без молитви. Молитва зміцнює і об’єднує сім’ю.
Ніколи не забуду, як я опинилася в будинку, де живуть батьки, кинуті своїми синами і дочками. У цих літніх людей усе було для нормального життя, але вони не зводили очей з дверей. І на їх лицях не було посмішок. Я запитала: “Чому так? Чому вони не посміхаються?” І мені відповіли: “Вони все ще сподіваються, що діти прийдуть провідати їх. Їм боляче, бо вони забуті”.
Подумайте, може, і у вашій сім’ї хтось почуває себе самотнім, хтось хворий, хтось стурбований. Чи готові ви перейняти на себе біди ваших близьких? Чи ми понад усе ставимо свої інтереси?
Тільки любов принесе в наше життя світло і радість. Не забувайте, що ми потрібні один одному. Як ми можемо любити Бога, якщо не любитимемо тих, хто живе з нами, з ким ми щодня ділимо наш хліб насущний?
Про роль і місце жінки
Кожен повинен з розумінням, любов’ю і повагою ставитися до особливої ролі жінки в Божому задумі. Сьогодні багато хто говорить про рівність між чоловіком і жінкою. Я не розумію, чому деякі стверджують, що чоловіки і жінки – абсолютно однакові. Як можна заперечувати, що між чоловіком і жінкою існують відмінності, прекрасні відмінності. Усі дари Господні прекрасні, але всі вони різні.
Я часто відповідаю людям, які кажуть мені, що вони, як і я, хочуть служити бідним: “Те, що можу робити я, не зможете робити ви. Те, що можете робити ви, не можу робити я. Але разом ми зможемо зробити щось прекрасне для Господа”. Те ж саме і з відмінностями між чоловіком і жінкою. Бог створив кожного з нас, будь-яку людину для великого призначення – любити і бути любимим.
Але чому Бог зробив одних із нас чоловіками, а других – жінками? Бо любов жінки – це одне лице Божої любові, а любов чоловіка – друге. Жінка і чоловік доповнюють один одного. Разом вони відображують суть Божої любові більш повно, ніж поодинці.
Особлива сила любові, яку мають жінки, проявляється особливо ясно, коли жінка стає матір’ю. Материнство – це дар жінці. Як ми маємо бути вдячні Господу за цей дивний дар, який приносить стільки радості і жінкам, і чоловікам. Та все ж ми знищуємо цей дар, передусім, завдяки абортам.
Ми думаємо, що робота і кар’єра важливіші, ніж любов, присвячення себе ближньому. Ні робота, ні кар’єра, ні гроші не можуть замінити любові. Нехай чоловіки роблять кар’єру, надамо їм можливість займатися тим, до чого вони більш пристосовані. Я закликаю жінок у першу чергу думати про домівку і любов у сім’ї, а вже потім – про роботу. Усе, що знищує Божий дар материнства, знищує Його найдорогоцінніший дар жінкам – здатність любити як жінка.
Бог каже нам: “Полюби ближнього, як самого себе”. Відповідно, передусім, я повинна полюбити себе, а потім полюбити ближнього так само, як себе. Але як я можу любити себе, якщо я не сприймаю себе такою, якою створив мене Бог? Ті жінки, які заперечують дивні відмінності між чоловіками і жінками, не приймають себе такими, якими їх створив Господь. Тому вони не можуть любити і ближнього. Вони принесуть у світ тільки нещастя і руйнування.
Наприклад, аборти я вважаю найбільшим винищуванням спокою в сьогоднішньому світі. Все ті, хто хочуть зробити чоловіка і жінку однаковими, схвалюють аборти. Замість смерті і скорботи жінка повинна нести у світ спокій і радість. Для цього треба вчитися приймати інших як братів і сестер, дітей Господніх.
Давайте зберігати радість любові в наших серцях і ділитися цією радістю з усіма, кого зустрінемо. Кожна жінка повинна прагнути бути упокореною і чистою, як Марія, жити в любові з іншими і робити свою сім’ю і світ навколо прекрасними на радість Господу.
Про гордість і упокорення
Гордість – погане почуття. Вона руйнує все. Гордість віддаляє нас від Бога і заважає любити людей. Гордий любить себе так сильно, що починає зневажати інших. Ісус учив Своїх учнів бути лагідними і упокореними. Він Сам був тихий і серцем покірливий.
- Гордий покладається лише на себе, упокорений керується Богом.
- Гордість – джерело всіх вад, упокорення – мати всіх чеснот.
- Горда людина завжди скривджена. Упокорений ніколи не гнівається, бо його ніщо не ображає.
- Гордий шукає особливої любові до себе. Упокорений любить сам, нічого не чекаючи натомість.
Тільки в упокоренні правда. Усе добре, що є в нас (таланти, здібності, краса), ми отримали від Бога. Як можна гордитися тим, що зроблено не нами, а Ним? Якщо ви упокорені, ніхто не образить вас, бо ви знаєте, що є насправді. Якщо вас звинуватять в усіх гріхах, ви не впадете у відчай. Якщо вас назвуть святим, ви не зведете себе на п’єдестал. Не варто хвилюватися про те, що думають про вас люди.
Щоб стати упокореним, слід вправлятися в упокорюванні.
Хто шукає і любить тільки самого себе, той завжди сповнений занепокоєнням і жалем; хто, забуваючи самого себе, шукає в усьому тільки Бога, той зберігає душу свою в мирі.