Ваша проблема – те, що важко вам вирішити тепер, – це ключ до поступу. Чи знали ви про це? Чи вірите ви в це? «Ваша проблема – ключ до поступу» – це не лише гарна фраза. Подивіться на Давида й Голіята. Без Голіята ми ніколи би не почули про Давида. Давид далі би пас овець у полях, якби Бог не послав Голіята. Щоб стати царем Давидом, він мусив битися з Голіятом. Його проблема (Голіят) стала ключем до поступу (піднесення на престол).
Коли Давид поборов Голіята, він зробив це з великою упевненістю. Зовсім недавно, готуючись до проповіді про Давида й Голіята, я прочитав цю історію від початку до кінця і зауважив одну річ, яку ніколи не помічав доти: Давид ніколи не називав Голіята «велетнем». Його брати називали, а також інші ізраїльські воїни. Філістимляни теж. Можливо, й цар Саул. Але не Давид. Ніколи. Єдиним іменем, яким називав його Давид, було «ти, необрізаний філістимлянин». Воно підкреслювало той факт, що Голіят був чоловіком «поза союзом», тому що обрізання було знаком старозавітного союзу між Богом та ізраїльтянами.
Тому, прозвавши його «необрізаним філістимлянином», Давид оголосив його далеко меншим від Бога, Який і був справжнім велетнем у цій ситуації.
Чи можете ви здогадатися, хто ваш Голіят? Яка ваша найбільша перепона чи проблема? Можливо, саме це і є ключ до вашого поступу. Аби зробити крок назустріч долі, вам треба здолати свою велетенську проблему Божою непереможною силою. Віра в те, що можеш, – це більше, ніж половина бою.
Успішні невдачі
Я роками звертав увагу на успішних людей, і зауважив при цьому одну річ: чимало, чимало з них можна було б назвати «успішними невдахами». Я маю на увазі, що вони зазнали спустошливих ударів і невдач, перш ніж таки спромоглися досягти успіху.
Трует Кеті – добрий приклад. Цей чоловік заснував мережу ресторанів «Чік-Філ-Ей», яка почалася з одного малого вагончика-ресторану і розрослася до понад тисячі закладів харчування, ставши другою найбільшою мережею курячих ресторанів швидкого обслуговування в США.
З вересня 2007 року Кеті з’явився на 380 місці в списку мільярдерів журналу «Форбс», з чистими активами, що коштували 1,3 мільярда доларів. І цього досягнуто було із вихідним у неділю, який є одним з найжвавіших бізнесових днів тижня.
Містер Кеті написав кілька книг і розповів у своїй автобіографії, що не міг зліпити докупи двох слів – через свою недомовність. Через три тижні після відкриття першої крамниці, вона згоріла дощенту. Коли він врешті збудував другу крамницю, всі його партнери-брати загинули в авіакатастрофі.
Чи не виглядає все це як ідеальний рецепт невдачі? Я певен, що негативні голоси радили йому піти з бізнесу. «Відмовся від цього діла, чоловіче! Яка з нього користь? Навіщо силуватися далі?» Але він не опускав рук, і нині цей величезний бізнес дає роботу тисячам і годує мільйони!
Випробовування і невдачі не надто обтяжили Труета Кеті. Фактично, вони могли стати його щонайкращою мотивацією.
Вади прокажених
Чи розумієте тепер, якими важливими можуть бути ваші вади? Без них ми, здебільшого, просто би погодилися на статус-кво. Ми не докладали б зусиль, щоб піднестися вгору й ухопитися за Божу волю для нашого життя.
Мені пригадалася ще одна історія з Біблії, історія про чотирьох прокажених, які жили за міським муром Самарії (див. 2 Цар. 6:24 – 7:20). Вони мусили жити по той бік стін, тому що були заражені і могли розносити проказу. Люди кидали недоїдки тим нещасним, і вони поїдали їх, сидячи в бруді. (Інколи я думаю, що вони скидаються на багатьох людей у церкві, які настільки задоволені недоїдками, що навіть не думають шукати собі ліпшого харчу.) Гадаю, ці прокажені сиділи там роками, тішачись недоїдками, якби їх не спіткало важке лихо.
Цар Сирії обложив місто, і люди стали вмирати голодною смертю. Марно й казати, що недоїдки більше не летіли через стіну до нещасних прокажених. Вони просто сиділи там і слухали, як буркоче в шлунку. Голод був такий сильний, розповідає Біблія, що люди в місті стали їсти ослячі голови та голубиний послід, і навіть варити своїх дітей.
Врешті прокажені дійшли до такого відчаю, що вирішили піти до ворожого табору. Якщо їх уб’ють, то чи не все одно буде їм? Вони помруть так чи так (див. 2 Цар. 7:3-4).
Справді, голод допомагає ухвалити «рішення долі». Настав час зрушити з місця. Їм знадобилася мотивація, щоб покинути голодний край і прийти до місця достатку. Голод змусив цих прокажених підвестися та піти туди, де був харч. Вони йшли у вірі.
І коли вони дійшли до межі табору, кого вони там застали? Нікого! Тим сирійцям причулося, що наближається військо. Вони покинули все – поживу, одяг – усе, і втекли.
Ті прокажені сподівалися зустрітися з хмарою стріл, але натомість виявилося, що найбільший ворог живе в їхньому нутрі. І так само в нас з вами. Обставини ніколи не були нашою найбільшою проблемою. Бог завжди більший від усього на світі. Справжньою проблемою завжди була битва в нашому розумі й серці. Ви знаєте з досвіду, що це правда. Саме тому ви мусите повірити, що можете.
І вже скоро вони зрозуміли, що зголоднілим людям у місті треба розповісти про кінець облоги. Тож вони перевдягнулися зі свого жебрачого лахміття в гарну одежу, яку знайшли в шатрах, і стали навантажувати вози харчами та цінними речами. Сталося диво. Місто було врятоване. І цього би не сталося, якби вада прокажених не підштовхнула їх на цей великий ризик. Їхня вада обернулася в найбільшу перевагу.