Досягнення мрії – це певний процес, що вимагає часу, наполегливости, терпіння. У цьому розділі ми дізнаємося, наскільки важливо міцно триматися за свою мрію та як втішатися цим процесом, навіть якщо він забирає багато часу і веде вас незнаними стежками, що вимагають цілковитої віри та відданости.
Проповідник каже: «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби» (Еккл. 9:10). Це означає, що слід старанно виконувати завдання, яке постало перед нами. Нам знадобиться пристрасність, рішучість і досконалість. Цілковита протилежність байдужості і дотриманню мінімальних вимог.
Щоб розкрити таємницю своєї долі, потрібно знайти справу, яку ви охоче візьметеся робити задарма. А тоді досягти в ній такої майстерности, щоб інші захотіли платити вам за неї.
…І ЩЕ ТРОХИ
Я хочу дати вам три слова, що перемінять ваше життя: і ще трохи. Перестаньте думати, як би хоч якось вижити і перебути.
Я хочу познайомити вас з особою в Біблії, яка додержувалася принципу «і ще трохи». У Старому Заповіті батьки, згідно зі звичаєм, вибирали, з ким одружаться їхні діти. Як батько чотирьох дівчат, я цілковито підтримую його.
Коли Ісаку настав час одружуватися, його батько Авраам послав свого вірного слугу Елі-Езера знайти йому дружину. Оскільки тоді ще не було газетних оголошень і комп’ютерної служби знайомств, Елі-Езер розклав овече руно перед Богом і сказав, властиво, таке: «Боже, нехай та жінка, що має одружитися з Ісаком, дасть мені напитися води, а також моїм верблюдам» (див. Бут. 24:14).
Він пішов до криниці та став чекати. Зазвичай жінки приносили воду до своїх осель, а тому розумно буде припустити, що чимало жінок ходили туди і сюди до криниці. І раптом прегарна жінка підходить до Елі-Езера, зовсім йому не знайома, і дає йому напитися води. Він просто дивиться і спостерігає, як вона бере те відро та зачерпує воду, а вона ласкаво підходить та каже: «Пане, чи не хотіли би ви напитися?» Він, мабуть, широко розкрив очі, але не сказав і слова. «Так, дякую». А тоді вона говорить майже буденно: «Пане, до речі, я завдам собі труду щонайменше ще на три-чотири години і напою також ваших верблюдів». А слуга Елі-Езер сидів собі та думав: «Боже ж мій милий». Але, читаючи цю розповідь, ми насправді мало що розуміємо.
У Старому Заповіті подати чужинцеві воду велів звичай. Його називали законом гостинности. Новий Заповіт нагадує також: «Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів» (Євр. 13:2). Ласкаво ставитися до незнайомців було частиною єврейської культури. Отже, річ ось у чому. Коли Ревека підійшла до нього і сказала: «Чи хотіли би ви напитися?», – то саме цього й вимагалося від неї. Цього би від неї чекали. То була звичайна справа. Та коли вона додала наступні слова: «І я також напою твоїх верблюдів», – усе змінилося, тому що насправді вона казала: «Я зроблю те, чого від мене чекають, “і ще трохи”».
Один з найбільших уроків життя, який лише можна засвоїти, полягає саме в цьому: не робіть тільки те, чого сподіваються від вас. Не робіть тільки те, що містить опис вашої роботи, те, чого від вас вимагають. Робіть те, чого від вас сподіваються, і ще трохи.
Жінка мала напоїти десять верблюдів. Верблюди випивають 150 літрів води. Чи розумієте ви, що вони пройшли 240 кілометрів через пустелю в Месопотамії – 240 кілометрів? Під циферблатом горів червоний вогник – пусто, пусто, пусто, і вона мала напоїти кожного з цих верблюдів 150 літрами води. Загалом це півтори тисячі літрів води!
Ось вона. Бігає туди і сюди. Вона ламає собі нігті. Хтось інший би сказав: «Це не моя робота. Цього немає в моєму описі роботи. Я буду робити лише те, що мені належить. Ось, напийся води, але сам доглядай своїх старих, потворних, шолудивих верблюдів. Я не маю охоти напувати їх». Але в цій жінці було щось таке, що привернуло увагу всемогутнього Бога – і вона стала прапрапрапрапрабабцею Ісуса Христа завдяки своєму ставленню до праці. І це сталося тому, що вона не просто дала напитися води; вона дала напитися води, і ще трохи.
Нинішнє ставлення до праці приблизно таке: «Я хочу максимум винагороди за мінімум зусиль. Я хочу віддати найменше, щоб одержати навзаєм усе, що можу». З такою ментальністю ми виховуємо юрму претензійних, нікчемних людей, які чекають, що їм усе дістанеться задарма, і не розуміють біблійного принципу робити не лише те, для чого вас найняли чи чого від вас вимагають. Послухайте мене. Різниця між дуже успішною людиною і простою посередністю в цих трьох словах: і ще трохи. Дуже успішна людина зробить те, чого сподіваються від неї, «і ще трохи».
Дуже успішний спортсмен зробить те, чого чекають від нього, але коли інші хлопці покинуть майданчик, він лишається там, закидаючи м’ячі, тому що йому потрібно «і ще трохи». У дуже успішних подружжях чоловік і дружина кажуть «Я не буду робити лише те, чого сподіваються від мене. Не п’ятдесят на п’ятдесят. Я віддам усе, чого від мене чекають, і ще трохи».
Ісус висловив це так: «А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві» (Мт. 5:41). Ця фраза походить з того періоду часу, коли римські вояки примушували євреїв носити їхні обладунки й мішки. Вважалося, що єврей має пройти милю. А Ісус сказав: «Щодо ваших ворогів і гнобителів, римських вояків, якщо вони попросять вас пройти з ними одну милю, тому що ви християни, ідіть дві – добровільно, охоче, не чекаючи, поки вас попросять, щоб ви могли свідчити їм, хто Я у вашому житті». Ісус сказав: «Коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!» (Мт. 5:20). Але зачекайте. Якою була праведність фарисеїв? Вони були неймовірні педанти. Вони робили усе згідно з книгою, і більше нічого. Вони робили тільки те, чого вимагалося, і нічого більше. На це Ісус сказав: «Ваша праведність має бути не як у фарисеїв».