Що ви робите, коли ваш світ виглядає не як ваш світ; коли ви почули від Бога, яким має стати ваше життя, однак ваше теперішнє становище вельми далеке від тієї мрії, яку дав вам Бог?
Бог сказав Авраамові: «Ти маєш безпеку. Ти маєш успіх. Ти маєш слуг. Ти маєш багатство. Ти маєш усе. Але Я хочу, щоб ти все це покинув». Послання до євреїв (Євр. 11:8) так описує це: «Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде». Він знав, де перебуває тепер, але не знав, куди має йти.
У Книзі Буття 22 з Авраамом сталося протилежне. Тепер він знає, куди йде. Але не знає, де перебуває тепер. Чоловік віри сторопів! Дилема зламала його компас, і він не знає, де перебуває тепер. Він не розуміє ні йоти з того, що чинить Бог. І на думку йому спливає таке: «Боже, де Ти? Я загубився. Я приголомшений. Я знаю лише, що чув голос, і голос каже: “Іди”. Але не знаю, де я тепер. Я знаю, що Ти дав мені обітницю, але оце моє теперішнє становище зовсім не скидається на те, що Ти показав мені в моєму дусі». Він був за три дні від «місця». І це місце я називатиму «три дні до невідь-чого».
«І сталось після…»
Розділ 22 починається словами: «І сталось після…» Отже, після чого? З мого погляду, Авраам гадав, що найбільші випробування його віри вже в минулому. Він, напевне, гадав, що вже прибув, тому що тепер у нього був Ісаак, його обіцяна сім’я. Обітниця, яку він одержав, виконана.
У минулому він пережив не одне випробування, безрадісно покинувши Ур Халдейський та все, що мав. Тоді він сказав своїй жінці:
«Саро, збирай усі речі. Вантаж воза. Ми йдемо».
«Куди?»
«Не знаю. Бог сказав, що ми маємо йти, і Він звістить мене, коли ми дістанемося туди».
Оце так прикрість! Справжній шлях віри. Певне, люди за його спиною казали: «Він збожеволів! Він не тямить, що діє!»
Але це ще не був кінець. Йому довелося пережити розрив з Лотом, своєю ріднею. Далі сталася трагедія Содому й Гоморри. І відразу після того він побачив, як ще один син, Ізмаїл, зникає в пустелі, і міг лише запитувати, чому більше ніколи не побачить цього хлопця.
Ніби ще й цього було замало, його жінку Сару викрали й помістили до гарему злого царя, що готовий був вчинити насильство на нею, аби домогтися свого. Яке горе! Яке випробування! Тепер він мусив довіряти Богові. Тепер він мусив вірити Богові на кожному етапі свого життя.
Подеколи вам видається, що великі випробовування вже в минулому. Якщо Бог дасть вам більше об’явлення того, ким Він насправді є, і покаже більші виміри Своєї сили, то це буде «після того».
І саме тоді, коли ви думаєте, що витерпіли все, бачили все і побороли всякого демона, якого лише може зродити пекло, приходить воно – випробовування цілого життя!
«Після того» Бог сказав до Аврама: «Тут не зоставайся, а йди в триденну подорож, і Я скажу тобі, що робити».
Він бере свого хлопця, Ісака, на ту гору. Ісак юдейською означає «сміх», тому що його матір сміялася від самої думки про його зачаття. Їй минуло 99 років, коли Бог сказав: «Ти завагітнієш», – і вона засміялася. Бог сказав їй, що сміятися будуть з неї. «Я дам тобі Ісака, і ти назвеш його “сміх”».
Ось що Бог хотів сказати Авраамові: «Хоча тобі і сто двадцять років, не заспокоюйся! Я знаю, ти гадаєш, що твої найбільші випробування вже позаду, але це ще не кінець. І ти будеш знати, що твоя історія дійшла до кінця, коли Я зроблю щось велике у твоєму майбутньому. Ти знатимеш це, тому що Я пошлю тобі не одне випробування, і ти сповнишся збентеження та нестями… час, коли ти будеш за “три дні до невідь-чого”».