Я говорив про те, як легко нашому розумінню перетворитися на камінь спотикання для віри. Дуже небезпечно також, коли ми починаємо вимірювати свою віру почуттями. Ми так довго плутали почуття з тим фактом, що вважаємо себе такими, якими себе почуваємо. Я почуваюся хворим – я мушу бути хворим. Але наші почуття мінливі, вони залежать від погоди, від дієти, від сну або від настрою нашого боса. Наші почуття – це слабкий критерій реальности. Застосувавши їх як критерій нашого зв’язку з Богом, ми потрапляємо в халепу.
Ісус сказав: “І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите” (Мт. 21:22). Ми не можемо промовляти молитву з вірою, якщо будемо наполягати на тому, що результати слід вимірювати своїми почуттями. А Біблія часто навчає нас робити якраз те, що суперечить нашим почуттям.
“Любіть ворогів ваших”, – каже Ісус.
Хіба Він не знає, які в нас почуття до ворогів? Звісно, що знає. Але Він каже нам, що ми більше не повинні дозволяти своїм почуттям панувати над нами. Ми маємо свободу любити навіть своїх ворогів!
Ми також маємо свободу прийняти Боже Слово як факт, попри те, що саме наші емоції, наш інтелект чи наші почуття намагаються нам сказати. Наше нове життя в Ісусі – це життя віри. Це життя, в якому ми отримуємо свободу від тиранії емоцій, інтелекту і відчуттів. Нам більше не слід звертати на них увагу!
Біблія каже нам, що ми можемо спастися вірою, оздоровитися вірою, оправдатися вірою, захистити себе вірою, ходити у вірі, стояти у вірі, жити вірою, успадкувати вірою обітниці Бога, бути багатими у вірі, молитися у вірі, перемогти світ вірою, хвалити Бога вірою.
Наш досвід спасіння стане доконаним фактом, коли ми приймемо його вірою. Бог дивиться не на наші почуття, а на рішення, яке ми приймаємо. Ми можемо почуватися жахливо, але допоки ми приймаємо Христа вірою, Бог вважає угоду дотриманою. Те, що ви відчуваєте чи не відчуваєте відразу після акту посвяти, не має жодного значення. Бог прийняв вашу покору, і ви народилися вдруге – у Його Святому Дусі.
Мене хвилює те, що люди приходять до мене і кажуть: “О, я просто знаю, що Ісус був зі мною сьогодні, тому що я відчув це”. Ті самі люди згодом повернуться до мене і скажуть: “Я більше не певен, що буду спасенним; я не відчуваю присутности Бога”.
Хваліть Бога, коли ви маєте чудове відчуття Його присутности, але не дозволяйте своїй вірі залежати від того, як ви почуваєтеся. Християнину, який робить емоційний досвід критерієм свого спасіння, завжди будуть докучати сумніви.
Одна жінка написала мені:
“Я віддала своє життя Ісусові Христу кілька років тому, але нічого не сталося. Я не відчула нічого. Минав час, я втратила надію і перестала виконувати свою обітницю жити для Нього. Відтоді моє життя стало нестерпним. Я в такій депресії, що можу зруйнувати свій шлюб… Я прочитала “В’язницю хвали” і знаю, що відчуваю глибоку спрагу до Христа. Я молилася про прощення і хочу знову віддати себе Йому. Я прийняла Ісуса Христа як свого Спасителя і дуже хочу стати частиною Його царства. Поки що я не відчуваю змін… Будь ласка, моліться за мене, бо я не зможу далі так жити…”
Інший лист надійшов від юнака з федеральної тюрми:
“Я вірю в Ісуса Христа і сподіваюся, що вірю всім серцем. Я прийняв Його як свого Спасителя два роки тому. Я справді цього хотів і почувався чудово два дні. Після цього я непомітно повернувся до свого колишнього стану. Відтоді в мене були моменти, коли я відчував ту саму радість, але вона не була тривалою. Я хочу служити Богові, але, здається, не можу знайти Його. Я прочитав “В’язницю хвали” і знаю, що потребую того, про що ви писали. Як я маю знайти це? Можливо, мені не вистачає бажання? Як я можу змусити себе хотіти цього більше? Я так зіпсував своє життя. У ньому немає смислу, я не маю куди іти. Я закінчив багато біблійних курсів, але досі іду в невідомому напрямку. Мені так потрібно знайти Христа. Незабаром я вийду з тюрми і хочу піти у світ з Його любов’ю. Будь ласка, моліться, щоб я міг знайти Його і відчути радість, яку Він пообіцяв у Біблії…”
Я отримав сотні подібних листів, і всюди, де я був, мені доводилося вислуховувати людей, які кажуть, що не впевнені в тому, чи справді зустріли Ісуса.
Причина їхнього сумніву завжди одна: “Я не відчуваю нічого”.
Вони в’язні своїх почуттів і вірять їм більше, аніж Слову Божому. Як тільки ми віддамо себе Ісусові, Він скаже про нас: “І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки” (Ів. 10:28).
Як ми боремося зі своїми почуттями?
Павло писав: “Якщо тільки пробуваєте в вірі тверді та сталі, і не відпадаєте від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом, якій я, Павло, став служителем” (Кол. 1:23).
Коли приходять сумніви і почуття, які можуть похитнути вашу віру, Бог каже нам твердо стояти в Його Слові.
Одна моя знайома знайшла дуже практичний спосіб робити це. Коли в неї з’являється сумнів, вона знаходить у Біблії вірш, який розповідає про таку ситуацію. Вона переписує його на аркуш паперу і читає собі його.
Це спало їй на гадку, коли вона засумнівалася: “Чи справді Бог почув мою молитву, коли я прийняла Ісуса Христа як свого Спасителя?”
У Біблії вона знайшла вірш: “І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього” (1Ів. 5:14-15).
Вона переписала його і зазначила: “14 січня 1969 року я покаялася у своїх гріхах і запросила Ісуса Христа прийти в моє життя як Спаситель і Господь. Я знаю, що це сталося, тому що моє прохання було в згоді з Божим задумом і волею для мого життя”.
Вона поклала цей аркуш паперу біля дзеркала в спальні, і коли з’являлися сумніви, вона дивилася на нього і голосно говорила: “Це записано тут. Я знаю, що народилася вдруге. Я знаю, що Бог прийняв мене, тому що я прийняла Його Сина як свого Спасителя того дня. Я більше ніколи не маю сумніватися в цьому”.
Коли вона відчувала провину за певний гріх, в якому вже покаялася Богові, у неї з’являвся сумнів, чи вона справді отримала прощення. Тоді вона звернулася до Біблії і записала: “Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої” (1Ів. 1:9).
Нижче вона записала гріх, в якому покаялася, дату і слова: “Алилуя, я отримала прощення!”
Поступово в неї зникли всі сумніви.
Ви можете боротися зі своїми сумнівами та почуттями, записуючи дату свого молитовного спілкування і поряд біблійний вірш, в якому йдеться про обітницю Бога.
Якщо ви були християнином упродовж багатьох років, але вас і досі діймають сумніви щодо вашого спасіння, не дозволяйте своїм сумнівам та почуттям обманювати вас. Складіть обітницю Богові вже зараз і запишіть її разом із сьогоднішньою датою. Деякі люди занотовують важливі духовні події свого життя у своїй Біблії.
Християнське життя – це безперервна подорож у вірі. Варто письмово фіксувати той шлях, який ми пройшли. Це стане корисним нагадуванням для нас у важкі дні, коли відчуваємо, що не досягли ніякого поступу. Озирнувшись назад, ми зможемо хвалити і славити Бога за шлях, яким Він нас вів.
Наша віра ґрунтується на Божій реальності, а не на почуттях. Але Бог також обіцяє нам, що ми будемо відчувати дедалі більше радости і миру у своєму житті, коли будемо йти цим шляхом. Радійте, коли це відбувається, але тіштеся також і в тому разі, коли почуваєтеся виснаженими і спустошеними.
Ваше спасіння залишається чудовим фактом. Спрямуйте свою силу волі на шляху до Господа і скажіть: “Я хочу вірити, Боже. Я покладаюся на Твоє Слово”.
Зробіть це, і ви побачите, що ваша колишня залежність від почуттів поступово зникне. Ви отримаєте свободу повірити!
“І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!” (Ів. 8:32).
Прийміть Боже Слово як істину – і ви будете вільні!