2 У Біблії написано, що батьки мають «виховувати дитину так, як належить». Але тут постають запитання. Як саме належить виховувати дитину? Якщо перші сім років є найкращим часом для релігійного виховання, чого потрібно вчити в цей період? Що повинно передбачати навчання? На яких цінностях наголошувати?
Я переконаний, що дитині потрібно подати зрозумілу, послідовну для вивчення програму релігійного навчання. Але ми майже не знаємо, як це зробити. Напевно, нам частіше треба звертатися до такого запитання, щоб усвідомити важливість завдання.
Внизу подано «Список духовних вправ», які вказують на шлях досягнення цієї мети. Виконання передбаченого більшістю з тих пунктів вимагає зрілости, якої бракує дітям, тому дорослі повинні їм допомогти. Ми можемо легенько підштовхувати в цьому напрямку – до цих цілей – під час вразливого періоду дитинства.
По суті є п’ять ідей для духовного життя. Їх потрібно впроваджувати свідомо, бо вони є основою формування вчення та становлення віри. Я хочу заохотити кожного християнина, хто має дітей, замислитися над значенням цих ідей:
Ідея 1: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм» (Мр. 12:30)
- Чи ваша дитина вчиться любити Бога завдяки прикладу любови, ніжности та милосердя своїх батьків? (найважливіше)
- Чи вчиться вона говорити про Господа та робити щось, прислуховуючись до Нього?
- Чи вчиться дитина звертатися до Ісуса про допомогу, коли вона налякана, занепокоєна чи почувається самотньою?
- Чи вчиться вона читати Біблію?
- Чи вчиться вона молитися?
- Чи знає вона, що таке віра та довір’я?
- Чи дізнається вона про радість християнського способу життя?
- Чи знає вона про важливість народження та смерти Ісуса?
Ідея 2: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мр. 12:31)
- Чи вчиться дитина розуміти почуття інших та зважати на них?
- Чи вчиться вона бути не егоїстичною та не прискіпливою до інших?
- Чи вчиться вона ділитися?
- Чи вчиться вона не пліткувати та не критикувати інших?
- Чи вчиться вона прийняти себе такою, якою є?
Ідея 3: «Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій» (Пс. 143:10)
- Чи вчиться дитина підкорятися своїм батькам, щоб потім могла підкорятися Богові? (найважливіше)
- Чи вчиться вона належно поводитись у церкві – Божому домі?
- Чи вчиться вона правильно розуміти дві ознаки природи Бога: любов та справедливість?
- Чи розуміє вона, що в цьому світі вона не одна і повинна зважати на інших?
- Чи знає вона, що таке гріх, та про його неминучі наслідки?
Ідея 4: «Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині» (Екл. 12:13)
- Чи вчиться дитина бути щирою та чесною?
- Чи вчиться вона день суботній святкувати?
- Чи вчиться вона розуміти неважливість матеріялізму?
- Чи знає вона про суть християнської сім’ї і як бути вірною їй відповідно до вчення Бога?
- Чи вчиться вона робити те, що підказує її сумління?
Ідея 5: «А плід духа:… здержливість» (Гал. 5:22-23)
- Чи вчиться дитина віддавати свої заощадження (та інші гроші) Богові?
- Чи вчиться вона контролювати свій норов?
- Чи вчиться вона брати на себе відповідальність?
- Чи вчиться вона відрізняти гідність від егоїстичної гордости?
- Чи вчиться вона шанобливо поклонятися перед Богом всесвіту?
Ваша дитина в перші сім років свого життя повинна навчитися відповідально казати: «Ось я, Господи. Спрямуй мене!»
3 Дуже важко організовувати сімейні зустрічі з Богом, бо маленьким дітям стає нудно і вони не беруть активної участи в них. Вони позіхають, крутяться та хихочуть, у той час коли ми читаємо Біблію. З іншого боку, ми відчуваємо, що дуже важливо навчити їх молитися та вчити Слово Боже. Можете допомогти вирішити цю проблему?
У першу чергу сімейні молитви повинні бути недовгими. Від дітей не потрібно очікувати розуміння та усвідомлення тривалих за часом духовних вправ для дорослих. Чотири-п’ять хвилин, присвячених читанню одного-двох рядків Біблії, і коротенька молитва наостанок – це ліміт концентрації уваги для дошкільняток. Дуже небезпечно примушувати маленьких дітей до сприйняття вічних істин під час довгих зустрічей.
4 Ми з дружиною нещодавно прийняли християнство і тепер розуміємо, що погано виховали дітей. Вони вже дорослі, але ми переживаємо і шкодуємо через втрачені можливості. Чи можемо ми ще щось зробити?
Почнемо з великої провини, яку ви відчуваєте. Напевно, немає батька чи матері, які не шкодують про минуле і з болем не згадують про помилки у вихованні дітей. Діти – надзвичайно складні створіння, а ми не можемо бути ні ідеальними батьками, ні ідеальними людьми. Життя часто тисне на нас, і ми змучуємося та дратуємося; втома та емоції впливають на нас і інколи перешкоджають сказати потрібне в певний момент та бути прикладом для наслідування. Коли виникають непорозуміння з дітьми, ми не можемо, як би того не хотіли, діяти без емоцій і рік чи два по тому озираємося в минуле та розуміємо, що не мали рації при вирішенні тієї чи іншої проблеми.
Ми всі робимо такі помилки! Ніхто не є ідеальним! Саме тому ми повинні звертатися до Творця батьків та дітей:
Господи, Ти знаєш, що я недосконалий. Ти знаєш мої слабості, не лише в батьківстві, але також у кожній сфері життя. Я зробив все що міг, але цього недостатньо. Так, як Ти розламав рибу та хліб, щоб нагодувати п’ять тисяч, так само візьми мої немічні зусилля та використай їх для благословення моєї сім’ї. Виправ все те, що я зробив не так. Виконай ті зобов’язання, яких не виконав я. Своїми руками захисти моїх дітей і наблизь їх до Себе! Будь з ними, коли вони опиняються перед вибором добра чи зла. Я зробив все можливе. Тому я віддаю Тобі під опіку своїх дітей, себе та свою роботу як батько (чи матір). Тепер все залежить від Тебе.
Я знаю, що Бог цінуватиме таку молитву, навіть тоді, коли батьки вже виконали свої батьківські обов’язки. Господь не хоче, щоб ви страждали через події, на які більше не маєте впливу. Минуле є минуле. І не страшно, що воно ніколи не повернеться. Віддайте все під опіку Бога, нехай піклується Він. Ви, напевно, здивуєтеся, дізнавшись: ви тепер не одні!