Тепер ми поговоримо про стосунки між чоловіками та дружинами. Тут я хочу згадати нещодавній телефонний дзвінок від чоловіка, який прочитав мою попередню книжку «Вольова дитина». Там я не відповів на його запитання. Мало того, чоловік пожалівся: в іншому виданні «Що дружини хочуть, аби їхні чоловіки знали про жінок» також не відшукав бажаного.
«Я би хотів, – вів своє чоловік, – об’єднання цих двох книжок у третю на тему «Як жити з вольовою жінкою!».
Я пояснив, що не робитиму цього, адже зараз розглядаю майже ідентичну проблему. Я хочу поговорити про ті характерні риси жінок, які найбільше не подобаються чоловікам, і навпаки; про те, що не влаштовує представниць слабкої статі. Я планую набагато відвертішу розмову порівняно з попередніми спробами. Я можу нажити собі ворогів як з боку жінок, так і чоловіків, але настав час відвертого спілкування.
Ви, напевно, знаєте: кількість розлучень у процентному співвідношенні в американців вища, якщо зіставити з будь-якою іншою цивілізованою нацією світу. Це трагедія. Ще більше я стурбований кількістю розлучень у процентному співвідношенні серед християн, що лише трошки нижча. Як таке може бути? Ісус вчив Своїх послідовників любити, ділитися, бути високоморальними, відповідальними, дисциплінованими, чесними та поважати інших. Він заборонив розлучення, за винятком випадків подружньої зради. У Своєму вченні Він заклав основу для міцних стосунків між чоловіком та жінкою, які ґрунтуються на любові. Тоді як можливо таке, що ті, хто стверджує про прийняття вчення Ісуса та присвячує своє життя дотриманню християнських принципів, є лише трошки успішнішим у забезпеченні гармонії в сім’ї, ніж ті, хто не сповідує нічого? Ці слова приховують потенційні гарячі суперечки. Говард Гендрік стверджував: «Якщо християнство не спрацьовує вдома, то його нема. Не переселяйте його!».
Насправді те саме, що руйнує нехристиянські шлюби, є також руйнівним для віруючих сімей. Я не говорю про алкоголізм, зраду чи захоплення азартними іграми. Основна причина руйнування сімей приховує підступність та небезпеку. Я поясню.
Припустимо, завтра о четвертій я повинен зустрітися з людиною, яка прийде до мене на консультацію і якої я ніколи не бачив. Хто ця людина, і з якою скаргою вона звернеться? До мене швидше за все завітає пані Джонс, а не її чоловік. Чоловік вкрай рідко шукає порад для сімейного життя, і навіть коли робить це, то керується іншими мотивами, ніж дружина. Вона приходить, бо не задоволена стосунками в шлюбі. Він приходить, бо не задоволений дружиною.
Мабуть, пані Джонс матиме приблизно від двадцяти восьми до сорока двох років, і її проблема виявиться надзвичайно знайомою для мене. Хоча деталі щоразу вимальовуватимуться інші, проблеми, про які говоритиме пані Джонс, виглядатимуть характерними для багатьох. Це буде щось на кшталт:
«Ми з Джоном були безмежно закохані, коли одружилися. У перші два-три роки ми стикалися з багатьма проблемами, особливо фінансовими, але кожен знав про кохання іншого. Але згодом щось почало невловимо змінюватися. Я не знаю, як це пояснити. Приблизно п’ять років тому чоловік отримав вищу посаду і мусив працювати довше. Були потрібні гроші, і ми не дуже зважали на це. Але пізніше нічого не змінилося. Тепер він повертається додому кожного вечора пізно. Він приходить дуже втомленим, я ще з веранди чую, як він волочить ноги. Я цілісінький день чекаю на повернення чоловіка, бо хочу багато чого розповісти, але він не хоче спілкуватися. Тому я готую вечерю, і він їсть сам. (Зазвичай я їм раніше з дітьми). Після вечері Джон телефонує кільком людям і сідає за свій робочий стіл. Правду кажучи, я люблю слухати ці розмови лише тому, що можу чути його голос. Тоді він декілька годин дивиться телевізор і лягає спати. У вівторок ввечері він грає в баскетбол та інколи має ділові зустрічі. Кожної суботи вранці він грає в гольф із трьома друзями. А щонеділі майже весь день ми перебуваємо в церкві. Повірте, інколи місяць чи два ми не маємо душевних щирих розмов. Ви розумієте, про що я говорю? Я почуваюся такою самотньою, з трьома дітьми, які постійно тягнуться на руки. Поряд немає жодної жінки для спілкування, бо більшість із них працюють. Є й дещо інше, що не подобається в Джонові. Він дуже рідко запрошує мене на вечерю, а минулого місяця забув про річницю одруження, і, здається, він втратив почуття романтики. Він не відрізняє троянду від гвоздики, а різдвяні листівки підписує просто «Джон». Близьких теплих стосунків немає, проте він хоче сексу в кінці робочого дня. Ось так ми лежимо в ліжку, тоді як можемо не спілкуватися тижнями. Він не намагається бути милим, ніжним, не намагається мене зрозуміти, однак прагне пристрасности та чуйности. Я не можу так. Я виконую свої обов’язки дружини, але не одержую нічого натомість. Секс триває протягом двох хвилин, і Джон відразу засинає, а я лежу ображена на нього і почуваюся, немов дешева повія. Ви можете в це повірити? Я почуваюся використаною після сексу з власним чоловіком! Невже це пригнічує мене? Насправді я почуваюся дуже пригніченою останнім часом. У мене дуже низька самооцінка. Здається, мене ніхто не любить… Я нікчемна мати і жахлива дружина. Інколи я думаю, що Бог також не любить мене. Напевно, я повинна вам розповісти трохи більше про стосунки з Джоном. Ми сильно сваримося. Дуже сильно сваримося. Виглядає, що лише так я можу привернути його увагу. Минулого тижня ми дуже сильно посварилися на очах у дітей. Це жахливо. Сльози. Плач. Образи. Це кінець. На дві ночі я залишалася в мами. Тепер я думаю, що лише розлучення може допомогти втекти від усього цього. Джон все одно мене не любить, то хіба не однаково? Саме тому я прийшла до вас. Я хочу знати, чи добре я зроблю, коли все порву.»
Пані Джонс говорить так, немовби вона єдина жінка в світі з такими проблемами. Однак це, звичайно, не так. Я припускаю, що 90 процентів розлучень, зареєстрованих кожного року, стаються принаймні через деякі описані проблеми: надзвичайно заклопотаний чоловік, який закоханий у роботу та який є байдужим, неромантичним, неговірким, одруженим із самотньою, вразливою, романтичною жінкою, і вона не впевнена в собі. Вони стали доброю командою: він працює як коняка, вона бурчить.