Я вже неодноразово згадував про Рух за визволення жінок, що зараз вже не є таким потужним, як під час написання рукопису цієї книги. Він залишив свій слід перед зникненням, але люди швидко збагнули: непорозуміння між статями та ідеологія лесбіянок і навіть поправки до прав за рівність не є першорядними для суспільства. На жаль, багато довірливих людей обплели павутиною до того, як вони відкрили очі. Деякі ще досі розплачуються за припущені помилки.
Дуже гарно про це написала Кей Ебелін. Її статтю опублікували в журналі «Новини тижня» в межах розділу «Від читачів» (19 листопада 1990 р.). Жінка висловлює погляди, характерні для дев’яностих.
Провал фемінізму
Якось я мала неординарне побачення наосліп. Один молодий чоловік із населеного пункту Юрика виділив мені 50 хвилин у п’ятницю, ми зустрілись у барі невеличкого містечка Арката, що розташовується на заході Каліфорнії. Він влетів як куля, жбурнув свій записник на стіл і почав закидати запитаннями, спостерігаючи за моєю реакцією. Складалося враження, що це була співбесіда. Він оцінив, скільки я випила. Потім він помчав на іншу зустріч. Він приділив нам 50 хвилин, щоб придивитися один до одного і визначити ймовірність виникнення романтичних стосунків. Виходячи, він поспішав і не притримав дверей, і вони вдарили мене в обличчя. Це був дуже несподіваний удар.
Здебільшого ми обговорювали стосунки між чоловіком та жінкою. Це було побачення з сорокарічним чоловіком, який належав до «експериментального покоління». Він виступав за «нові стосунки між чоловіком та жінкою, вважаючи традиції неактуальними». Це саме те, про що він говорив. Він належав до тих чоловіків, що читають жіночі журнали і вірять кожному написаному там слову. Вже протягом шістнадцяти років він не був одруженим, але жив із декількома жінками. Ввечері він збирався їхати на вихідні на лижі з тією, що сама оплачувала собі дорогу.
Я також належу до цього «експериментального покоління», але не могла заплатити навіть за свій напій. На мою думку, фемінізм – це не те, що потрібно жінкам. У 1973 році я пішла від чоловіка з маленькою донечкою та десятилітнім сином, плюс із одним номером жіночого журналу. Я була переконаною, що справлюся з усім сама. Протягом останніх 15 років мій колишній то був одруженим, то жив із іншими жінками. Чим старшим він стає, тим молодші поряд опиняються обраниці. А я і надалі залишаюся самотньою. Він їздить на «БМВ», а я – автобусом.
Сьогодні я розумію, що фемінізм є глобальним експериментом, який зазнав поразки, і жінки мого покоління є нещасними. Багато з них, зокрема і я, самі несемо ношу виховання дітей. Злидні підштовхнули до того, що ми стали експертами з приготування страв із злаків та експертами в галузі найдешевшого відпочинку у вихідні. Водночас неодружені чоловіки нашого покоління скуповують нерухомість та можуть собі дозволити уїк-енд на лижах. Фемінізм визволив чоловіків, а не жінок. Тепер звільнені від обов’язків, перші не зобов’язані підтримувати дружину та дітей. Якщо талія жінки після народження дитини не набуває попередніх розмірів, чоловік може піти до когось із кращою фігурою. Тоді як прикутій до дитини мамі ще важче знайти когось іншого. Я попрощалася з тим чоловіком, тільки-но він сів до свого автомобіля найновішої моделі. Я повернулася додому і останні відкладені на прання гроші заплатила няні.
Головне послання фемінізму – жінко, тобі не потрібен чоловік; тим, кому зараз близько сорока, добре пам’ятають фразу: «Жінка без чоловіка – те саме, що риба без велосипеда». Цей жарт набув популярности серед людей всієї країни із «високою свідомістю» у 70-ті. Така філософія спричинила звикання до розлучення та проживання без укладення шлюбу. Лише здається, що фемінізм звільнив жінок. Тепер багато тих, кому близько сорока років, є незаміжніми і самі виховують дітей. За гроші, виділені на дитину, можна купити декілька пар взуття. Якщо узагальнити, фемінізм збагатив чоловіків перевагами над жінками у фінансовому питанні та свободою в особистому житті.
Що ж, ми хотіли цього. Багато жінок вирішили: для виховання дітей сім’ї не потрібно. Ми віддаємо їх у садочки, де вони в надійних руках. Тоді ми одягаємо костюм, складаємо речі в сумку і вирушаємо за великим експериментом на роботу, переконані: між нами і чоловіками в офісі немає жодної відмінности.
Якщо йдеться про біологічну природу людини, то багато в чому ми помиляємося! Подобається це чи ні, у жінок є діти. Це закладено самою природою, і ми народжуємося зі створеними для цього органами. Жінка не може вповні жити як феміністка, хіба що відмовиться від народження дітей. Тоді вона повинна або приймати таблетки, або перев’язувати труби ще замолоду. Тоді вона може поряд із чоловіком кинутися в бій за кар’єрою, а в тридцять також заплатити за самотній відпочинок на лижах вихідними.
Божевільний фемінізм передбачає, аби перевтомлені жінки зверталися по допомогу до дитячих садочків. Дитина хворіє – і мама дає ліки, а сама біжить на низькооплачувану нецікаву роботу. Дві моїх подруги, які працюють, поділилися: минулого тижня довелося мити підлоги і прати після опівночі. Вони сплять лише протягом п’ятьох годин і, відповідно, погано виглядають. І в них є чоловіки! Я не заохочую жінок регресувати до тупих домогосподарок 50-их, які цілісінький день куховарили і записували рецепти. Після Другої світової війни в жінок вперше з’явилося багато вільного часу, і вони не знали, на що його витрачати. Можливо, фемінізм був реакцією на нудне життя домогосподарки, особливо таке, як його змальовували ЗМІ. У цьому випадку фемінізм став у пригоді.
Жінки повинні одержувати освіту для свідомого виховання своїх дітей. Жінки можуть започаткувати невеличкий бізнес, бути психологами та позаштатними письменниками. Жінки не створені для 12-годинного офісного виснаження, і я не розумію, що примушує нас навіть думати про надважливість роботи. Доки жінка має біологічні відмінності, вона не може нарівні змагатися з чоловіком. Не можна прирівнювати тих, хто виконує різні ролі. Жінки та чоловіки не є рівними, ми різні. До того ж, якщо би жінки залишалися вдома, ймовірно, це би навіть спричинило економічний розвиток: тоді би з’явилися місця для безробітних чоловіків, які змогли би забезпечувати свою сім’ю так, як це було до розквіту фемінізму.
Інколи в суботу я одягаюсь і іду до клубу чи театру, де зустрічаю жінок такого самого віку, які одягаються, немов дівчатка, намагаються приховати зморшки й обнадійливо вдивляються в натовп, що дуже засмучує. І з цього можна зробити висновок: вечірні телевізійні програми негативно впливають на жінок, які залишаються вдома самі. Я повертаюся додому посидіти поряд зі своєю донечкою, яка солодко спить.
*
Тепер колишній головний редактор та урядовець Кей Ебелін сама виховує трирічну донечку. Її одинадцятирічний син із п’яти років живе з батьком, відтоді як вона пішла працювати на повну ставку. «Це якось по-дурному, – зізнається Ебелін, – я позбавила свого сина опіки, щоб гнатися за мрією фемінізму – мати кар’єру “без кайданів”. Потім я віддано працювала, намагаючись отримати насолоду від роботи, але, коли відмовилася від сина, це приємне почуття зникло». Тепер жінка пише вдома і час від часу виконує обов’язки няні, щоб заробити на прожиття, але бути «на повну ставку» саме мамою.