- «Я одружився зі своєю обраницею, а не з її родиною.
- Я вийшла заміж за свого обранця, а не за його родину».
Банально? Ні, помилка.
Особа, яку я покохав і з якою одружуюся, – інтелігентна, сильна, вона сповнена тепла і викликає захоплення. Такою вона стала завдяки своїй родині. Це саме завдяки родині моя краща половинка є тим, ким є. І цього не вдасться приховати. Система міжлюдських стосунків, тобто родина, до якої нам необхідно пристосуватися, щоб вижити, є принциповим чинником, що формує нашу особистість. Родина – це ніби наш фабричний знак, ми завжди маємо його на собі. По суті, ми наважуємося на шлюб на основі своїх уявлень про родину.
Важливо, щоб ми зіставляли своє уявлення про родину з тим уявленням, яке має наш партнер у подружжі. Єдиний рецепт на створення ідеального подружнього союзу – нове бачення родини, яке поєднувало б уявлення і чоловіка, і дружини. Наше бачення родини – це потенціял, із якого ми черпаємо сили в подружжі, а не посаг, який приносимо. Часом очікуємо, що родини, які ми створюємо, будуть точнісінько такі ж, як і ті, в яких ми виросли. Часом ми створюємо подружжя, щоб звільнитися від батьків і покинули їхній дім. У таких випадках також добре було б усвідомити своє уявлення про родину, бо саме воно є фундаментом, на якому збудуємо власну.
Якщо особа, з якою я одружуюся, зжита зі своєю родиною, то це означає, що вона зжита зі своїми батьками. Не лише тому, що й надалі залишається їхньою дитиною (а це зумовлює певний спосіб поведінки), а й тому, що родина – це інтегральна складова її життя, особистости, а отже, і способу контактування з іншими людьми.
Не варто вдавати, що мій чоловік чи дружина – сирота. Його чи її батьки живуть і також важливі. Хоча також не варто переконувати себе в тому, що після одруження я стану дитиною нових батьків, тесті-свекри, тещі-свекрухи не є моїми батьками, хоча можуть пропонувати: «Можеш ставитися до нас як до батька з матір’ю». Це не вони дали мені життя, і не вони впливали на формування моєї концепції родини. Вони – це інша дійсність.
Добре виконання ролі невістки чи зятя вимагає творчости та послідовности.
У цьому підручнику ви знайдете поради, як упоратися з цим викликом. На разі обмежимося поясненням точки виходу: створити подружжя – означає ввести родину, яка стоїть за цією особою, у власне життя. Родина – це також батьки.
Тесті-свекри, тещі-свекрухи – це ані неминучий катаклізм, ані система послуг. Пізнаючи їх, можна пізнати та зрозуміти той шлях, який пройшла моя дружина (чи мій чоловік), перш ніж з’явилися в моєму житті.
Труднощі, непорозуміння, конфлікти всередині подружжя, а також всередині системи «Тесті-свекри-зяті-невістки» виникають тому, що ми постійно думаємо про родину як про структуру, яка є нашою власністю, як про інституцію, частиною якої ми себе вважаємо, як про прилад, яким ми навчилися користуватися. Одно слово, як про предмет. Ніхто не може сказати, що МАЄ родину, оскільки її не можна купити чи продати. Родиною потрібно БУТИ. Ми – родина, в якій народилися, а потім – та, яку ми створили, і ще та, яку створять наші діти.
Родина – це основа нашого життя, а не стану нашого володіння. Це основа, на якій виникають контакти з іншими людьми. Цю основу створюють такі події як шлюб, народження дітей, їхні шлюби, народження внуків. Доля родини залежить від нашої спроможности інтерпретувати ту роль, яку нам доводиться виконувати, від нашої уяви та творчости.
Ми ніколи не перестаємо бути родиною, якою Є.