С: Молодята йдуть до кінотеатру або ресторану, а ми доглядаємо внуків.
В: Браво! Ви просто чудові! Подарувати молодим батькам кілька годин відпочинку – це справді гарний учинок, і зрозуміло, що такі жести належать до обов’язків дідуся-бабусі. Однак слід бути обережними.
Звернімо увагу на факти. Існують дідусі-бабусі, які старанно використовують нагоду, щоб поступово заволодіти внуком. Вони свято переконані в тому, що врешті можуть дати дитині те, що їй справді необхідно і ненароком ведуть саботажну діяльність: дитина порівнює дідуся-бабусю з батьками і почувається в ролі сильнішого. Дитина досконало вміє вибирати те, що їй найбільше подобається, що їй найкраще і найлегше дається. Ризик полягає в тому, що може розпочатися конфлікт із батьками, які зазвичай менш поблажливі.
З іншого боку, необхідно згадати про дідусів-бабусь, які не погоджуються на те, щоб батьки ішли в кіно, залишаючи їх із внуками. Буває і так, що пари наважуються народити дитину, але не змінюють стилю життя, який вели до одруження. Вони можуть вибрати одне з двох: або брати дитину всюди зі собою, навіть у найнеприйнятніші місця, або підкидати її, кому доведеться. Таких батьків небагато, однак вони є.
Підсумовуючи, потрібно сказати, що ваш спосіб виховання дітей є вашим способом виховання. Він сформувався на основі ваших переконань, життєвих виборів, а також умов, в яких вам довелося жити. Ваші діти, невістки та зяті мають інші звички та інші вимоги. Можливо, у них є інші засоби та можливості, яких не було у вас. Те, що час до часу вони почуваються вичерпаними і хочуть розірватися навпіл, цілком зрозуміло. Важливо, щоб вони знали, що в такі моменти на вас можна розраховувати. Однак не дозволяйте, аби такі «моменти» стали звичними: раз на тиждень, наприклад, у суботу, молодята йдуть розважатися, а дітей підкидають дідусеві та бабусі. Це вже наказ, а не прохання про співпрацю.
Як уникнути пастки? Можете запобігти подібній атаці, інформуючи молодих, що в найближчу суботу вас не буде вдома. Також можете запропонувати, щоб вони пішли до кіна іншого дня. Можете застосувати принцип «зуб за зуб»: за кожен день, коли вони виручають вас, просіть невеличкої послуги наступного тижня. Йдеться не про «помсту», а про дотримання рівноваги.
Якщо в молодого подружжя є дві пари дідусів-бабусь, то вони можуть звертатися до них по черзі. Я не підохочую до того, щоб створювати коаліцію з іншою парою тестів-свекрів (хоча це може виявитися корисним). Я хочу лише звернути вашу увагу на небезпеку такої ситуації: протипоказання полягає в тому, що в цій грі немає чітких правил. А правила завжди повинні бути чіткі і однозначні.
Перше правило: діти – це не автомобілі, їх не можна паркувати, тобто підкидати родичам чи знайомим. Можна довірити комусь опікуватися ними, якщо з поважних причин ми не можемо ними займатися. Втома та стрес – слабкі аргументи, бо ні те, ні інше не заважає бути добрими батьками. Це правда, що втомлені і роздратовані батьки не виконують своїх обов’язків ідеально, та це не привід, щоб уникати їхнього виконання. Дітям потрібні не ідеальні, а присутні батьки.
Друге правило: вимоги молодих батьків не важливіші від вимог дідусів-бабусь. Повага до людей починається з поваги до ситуації, в якій вони є. У нормальній родині немає місця для дідусів-бабусь, які виконують завдання та обов’язки батьків. Не повинно бути і батьків, які лише те й роблять, що розважаються.
Наполягайте на своєму. В іншому випадку ваша щедрість обернеться проти вас – ви почнете працювати повний робочий день опікунами, а з часом виконуватимете цю роботу зі щораз більшою нехіттю, неспокоєм та розчаруванням.
С: Діти знають, що можуть розраховувати на нашу допомогу, однак найняли няньку.
В: Чудово! Отже, вони можуть собі це дозволити. Сучасна родина вже не вміє виконувати традиційні обов’язки щодо дітей та старших осіб. Спорт, робота, друзі, закупи заповнюють її час настільки, що її зовсім не цікавить родинне життя. Родина не може впоратися сама зі собою.
Послуги няньки дають батькам свободу. Чи вони правильно її використовують – це вже інша справа. Для вас важливо те, що присутність няньки звільняє вас із багатьох обов’язків, дозволяє бути справжніми дідусями-бабусями, які бавляться з онуком, слухають його, розповідають йому всілякі історії.
Цілком можливо, що ви вважатимете за обов’язок розтовкмачити няньці, що та як робити. Відмовтеся від цього. Вона вже отримала інструкції від батьків і повинна дотримуватися саме їх. Не втручайтеся до цього. Ваша допомога буде виправдана, якщо станеться щось справді серйозне, що викличе ваше занепокоєння і виходить за межі дозволеного. Краще постарайтеся, щоб дитина полюбила няньку і почала їй довіряти. Це принесе користь дитині, а вам і няньці полегшить життя. Нехай ваш онук скористається нагодою пізнавати людей та довіряти їм.
А може ви визнаєте принцип: «Добре довіряти, а не довіряти – ще краще»? Майте на увазі, що такі девізи – це ніби двосічна зброя. Якщо ви привчите дитину до страху та постійного захищання, то вона відплатить вам і батькам такою ж монетою. Сприйміть проблему по-іншому: довіра дає більшу впевненість, аніж страх. І вона зовсім не наївна.
Не почувайтеся так, ніби вас змусили піти у відставку. Причина того, що в сім’ї ваших дітей з’явилася нянька, може бути лише одна – діти, невістки та зяті не хотіли обтяжувати вас надмірною кількістю обов’язків і займати ваш час. А навіть якщо зробили це через недовіру до ваших умінь, не ображайтеся. У вас будуть ще тисячі нагод, щоб довести, наскільки ви чудові дідусі-бабусі.
Дідусями і бабусями стаємо завдяки тому, що саме даємо внукам, а також завдяки тому, що саме отримуємо від них, від невісток та зятів. Взаємодопомога, розмови, спільно проведений вільний час – завдяки цьому ви розвиваєтеся як дідусь та бабуся. Жоден дідусь та жодна бабуся на стали ними відразу. Це відбувається поступово.