Поки будуть відбуватися ці зміни, ви мусите дбати про те, аби повсякчас виявляти любов. Пам’ятайте: з Божою допомогою ви пробуєте прокласти нові мости до свого нешанобливого партнера, що потрапив у пастку. Не спалюйте їх, поки вони не сягнуть другого берега. Не ображайте партнера, а тільки викривайте його негативну поведінку.
Не намагайтеся вразити його чутками чи навіть неприємною правдою. Не телефонуйте членам сім’ї партнера, щоб похитнути його становище в ній. Не розпалюйте ненависти в дітей. І не забувайте, що ваша мета – виявляти не тільки твердість, але й любов. Хоча це може видатися очевидним, дозвольте мені все ж пояснити, чому ці зміни в поведінці такі потрібні. Дехто може подумати, що я пропоную гратися в кота й мишу людям, які беруть участь у боротьбі не на життя, а на смерть. Чи не наївно, скажуть вони, удавати впевненість, коли ви насправді вмираєте? Аж ніяк. Це висновки, почерпнуті з тривалої консультаційної практики.
Партнер, незважаючи на погрози піти або знайти собі иншого, рідко твердо переконаний, що чинить правильно. Зрештою, він має дану йому Богом совість, яка дозволяє відчути вину. І в цьому сумніватися безпідставно. Він може видаватися рішучим і непохитним, але ми можемо припустити, що в душі в нього триває нелегка боротьба. Передусім він не хоче скривдити своїх дітей. Навіть більше: холод його зовнішности ще може приховувати палання іскри любови до вас, жінки, з якою пов’язана його молодість. Хоча його поведінка говорить: «Мені вже це байдуже», існує ймовірність виникнення таких думок: «Чи я не образив найкращого друга в житті? Можливо, мені краще зупинитися. Але я зовсім не хочу, щоб мої взаємини зі Сью стали такі самі, як раніше. Мені таки здається, що я міг би її знову полюбити». І аргументи за та проти повсякчас борються в думках.
Ми можемо припустити, що сумнів певною мірою проймає всіх чоловіків і жінок, які погрожують піти. І це, безумовно, характерно для чоловіка Лінди, Пола.
Він просто не може вирішити, яку жінку хоче. Тому ми знаємо, що Лінда досі в грі, і це добра новина. Але як вона може підтримати ту маленьку іскру, яка тліє в його серці? Безумовно, вона не повинна загасити її! Потрібно дати їй багато простору, сподіваючись, що іскра розгориться і запалає слабким полум’ям. Цього можна досягти, зупинивши агресію. Замість того, аби тиснути на Пола, змушуючи його діяти певним чином і повернутися додому, Лінді треба примусити засумніватися в тому, чи він колись зможе її повернути. Бачите, свобода – це паливо романтичного вогню!
Тепер ми наближаємося до найважливішого етапу кризи. Я маю на увазі зустріч віч-на-віч, що мусить обов’язково незабаром відбутися. Фактично відбудеться кілька непростих бесід, на яких вам доведеться доводити свою правоту. Починайте ці розмови, тільки заздалегідь підготувавшись до них. Упорядкуйте свої думки і кілька разів повторіть, що плануєте сказати. Поговоріть про це зі своїм психологом-консультантом і дізнайтеся про його погляд на проблеми. Основною темою для обговорення мають стати не ваші сподівання щодо дій партнера, а висновки, до яких ви дійшли. На місці Лінди я сказав би щось на взір цього:
«Дивно, Поле, як може розгубитися людина, коли проблема так близько підступає до неї. Їй дуже важко об’єктивно оцінити своє становище, і в останні місяці це, безумовно, сталося зі мною. Але за попередні кілька тижнів я змогла подолати ці труднощі і тепер бачу своє становище в цілком иншому світлі. Просто дивно, якою дурною я була, відколи ти вирішив піти. Я терпіла твою невірність майже рік і була настільки наївна, що дозволила Сюзан прийти до нашої спальні. Тепер я не можу повірити, що вчинила так. Напевне, я просто любила тебе так сильно, що була готова виконати всі твої вимоги, тільки аби ти не покинув мене.
Але я кажу тобі, Поле, тепер усе змінилося! Якщо ти хочеш піти, то, безумовно, можеш це зробити. Можливо, що так буде краще. Я сумніваюся, чи зможу повірити тобі знову і мати до тебе такі ж почуття. Авжеж, я не була ідеальною дружиною, але жоден инший чоловік не торкався мене, відколи я тобі поклялася у вірності. Але ти зрадив мою довіру – і це сталося не один раз за всі ці місяці. Я вже не особлива для тебе, а тільки одна з багатьох. Я не можу змиритися з цим. Мені ліпше залишитися самою, ніж бути наложницею у твоєму гаремі. Якщо тобі потрібна Сюзан, то сподіваюся, вам обом буде добре разом. Я досі не розумію, як щось настільки прекрасне стало таким брудним і потворним, але це твоя справа. Ми обоє будемо відповідати перед Ним окремо, і моя совість чиста.
То куди ми прямуємо, Поле? Я багато думала про це і переконалася, що ти маєш спакувати речі і піти. Ти не зможеш бігати між Сюзан і мною, спати з нами обома і вдавати, що все гаразд. Ти кажеш, що не певен, кого з нас ти хочеш. Це не викликає в мене великого ентузіязму. У день нашого весілля ти пообіцяв мені свою любов і вірність до смерти, а тепер сліпий жереб може позбавити мене цього. Якщо в майбутньому ти вирішиш, що хочеш бути моїм чоловіком, то я обговорю це питання з тобою. Однак я нічого не обіцяю. Я роблю все можливе, щоб витерти тебе зі свого серця і врятувати себе від болю. Це буде нелегко. Ти був моєю єдиною любов’ю – єдиною в житті. Але то було колись. Нехай Господь тебе благословить, Поле. Дітям і мені бракуватиме тебе.»
Хіба може бути якийсь сумнів, що Пола вразить такий щирий підхід? Цілий рік він намагався скинути цю уїдливу жінку зі своєї спини. Жінка дзвонила йому і просила прийти – і неминуче щоразу її розмова закінчувалася плачем. Він робив усе для втечі з клітки Лінди: ображав її, висував неймовірні сексуальні вимоги і погрожував розлученням. Але ніщо не допомагало. Він запитував себе: «Як же ця стара леді може поважати себе? Я ставлюся до неї, наче до пса, а вона повертається знов і знов!» Очевидно, що Лінда у відчаї.
Тоді раптом постанови починають змінюватися. Коли наступного разу чоловік і жінка опиняються разом, Лінда видається впевненішою і наполегливішою. Вона нічого не просить, і розмова наче набридає їй. «Що відбувається? – запитує Пол. – Вона знайшла собі иншого? Инший чоловік зазіхає на мою територію? Чи буде він спати в моєму ліжку і просити моїх дітей називати його своїм татом? Стривай, чи не втрачу я зараз щось дуже важливе для себе?»
За два тижні Лінда виголосить промову, яку я запропонував. Вона ніяковіє, коли намагається сказати ці слова віч-на-віч, а тому сідає, щоб викласти свої думки письмово. (Це варто робити: слова на письмі можна добирати уважніше без контраргументів і перешкод; також лист стане документом, який можна читати і перечитувати в майбутньому).
Пол знаходить конверт у своїй поштовій скриньці того вечора, коли повертається додому з роботи. «Ось починається», – зітхає він. «Ручаюся, що Лінда знову попросить мене більше не бачитися з Сюзан». Натомість вона дозволяє йому піти і навіть спонукає зробити це. Дверцята клітки відчиняються, і в дружини несподівано з’являються самоповага й гідність. Для багатьох людей на взір Лінди й Пола це початок процесу зцілення.