Звернімося тепер до ще одного листа, що прийшов у відповідь на серію радіопрограм. Він добре віддзеркалює думки сотні инших, які ми отримали:
«Дорогий докторе Добсоне!
Я слухала вашу радіопрограму минулого тижня і була рада почути ваші поради людині, яку зрадив подружній партнер. За два останні роки мені довелося пережити зраду. Мій перший консультант сказав бути доброю і виявляти любов, щоб своєю ласкою знову здобути прихильність чоловіка.
Це не допомогло. Ситуація погіршувалася, аж поки не стала нестерпною.
Саме тоді я пішла до иншої людини і також спитала поради у свого пастора. Вони обоє порадили мені лишатися сильною, як пропонуєте ви. Мені видавалося, що це дуже важко і суперечить Святому Письму, але Господь використав їх, аби навчити мене дати собі раду. Поступово я стала краще ставитися до себе, і до мене повернулася самоповага. Тоді Господь привів додому мого чоловіка. Минув вже майже рік, відколи ми почали нове життя, і тепер у нас все гаразд.
У жодному разі не відмовляйтеся від своєї поради: «Любов мусить бути тверда». Відпускати дуже важко – особливо, коли відчуваєш сум’яття і біль. Але тільки коли я розв’язала пута, Господь почав змінювати життя мого чоловіка.
Якщо ви колись надрукуєте свою низку порад, надішліть, будь ласка, один примірник мені.
У Христі, Лонна»
Визнаю, ці листи звучать як гарні казки, вигадані для підтримання своїх особливих поглядів. Однак вони відображають реальні листи живих людей з крові і плоті, представників американського суспільства. (Я змінив деякі деталі, щоб приховати авторство і позбутися недоречних коментарів). Більшість відгуків, отриманих на серію програм «Любов мусить бути тверда», були подібні до тих, якими я поділився, – переконливі свідчення на користь запропонованих тут порад. Звісно, не всі подружжя врятували. Так, я не чарівник, і тверда постанова не може забрати свободу волі в невірного партнера. Але навіть у тому разі, коли автори листів розповідали по розлучення, переваги спокійної самоповаги порівняно з неконтрольованою панікою були очевидні.
Нарешті розгляньмо лист жінки, яка впізнала себе в наведених прикладах. Чоловік намагається силою затримати її, а вона за це зневажає його. Мені здалося, що цікаво прочитати лист від того, хто репрезентує протилежну позицію.
«Любий друже!
Я в зачудуванні вислухала вашу радіопрограму «Любов мусить бути тверда» і впізнала у вашій розповіді свою ситуацію. Я знала, що в подружжі існують проблеми, але не розуміла, чому саме. Тепер все зрозуміло.
Бачите, я виявляла неповагу до свого чоловіка багатьма способами, які ви описали (ви читаєте мої думки?). У товаристві він змушує мене ніяковіти, тому що його годі назвати добрим співрозмовником, і він видається таким бевзем (хоча це неправда). Я просто соромилася бути з ним!
З иншого боку, ви описали правильно також і мого чоловіка. Він тримає мене в залізних шорах і обурюється з приводу друзів чи обов’язків поза домом.
Тепер розумію, що ми реагуємо на позицію одне одного, не згадуючи про неї жодним словом. Я відчуваю задуху, а він – зневагу.
Хоча я не прагнула позашлюбних стосунків, тепер я розумію, що була на це головним кандидатом. Я не хочу допустити подібного заради себе і своєї сім’ї! Також мої почуття характеризує низька самоповага, про яку ви також згадували.
Тут, у Сент-Луїсі, ми маємо християнський консультаційний центр, куди я зверталася за порадою в минулому. Тоді психолог говорив мені про те саме, що я почула по радіо, але я готова вислухати це тільки тепер. Я вірю: ваші коментарі допомогли відкрити мені очі на наші проблеми для того, щоб їх міг вирішити Бог.
Я дякую Богові за владу і силу нашого служіння і спосіб, в який Він дбає про мої потреби. Боротися з собою завжди важко, але в такому разі духовне зростання просто дивовижне. Як часто цей старий вислів «Незнання – благо» обертався цілковитим безглуздям у моєму житті.
З любов’ю, Шарлотта»
А для тих читачів, що не можуть написати позитивних і сповнених надії листів, таких як процитовані тут, я скажу: вірю – Бог використає ці сторінки, щоб надихнути вас і почати процес зцілення. Бо зрештою, саме Бог творить чудеса.