Захисник, на вигляд жінка-професіонал сорока з гаком років, з короткою стрижкою й окулярами, які звисають із шиї на ланцюжку, піднімається і підходить до Вас.
«Єдине, що довів чоловік, – заявляє вона по-діловому, – це те, що зараз ми потребуємо Бога найбільше. Я не можу зробити так, аби Ви побачили Бога. Я не можу привести Його до Вас, аби Ви змогли доторкнутися до Нього. Я не можу пообіцяти: якщо покличете, то почуєте Його голос.
Але я можу сказати: є декілька причин, через які Ви можете довіряти полум’ю у вашому серці, яке свідчить про існування Бога. Ці аргументи, ймовірно, не зупинять дощу ваших сумнівів, але забезпечать дах для захисту».
Все ще приголомшені вибуховим завершенням промови прокурора, Ви помічаєте, що відкинулися у своїх кріслах, і відчуваєте вдячність за полегшення завдяки спокою захисника.
«По-перше, – і я не хочу налякати Вас цим словом – є те, що історики називають “космологічний” аргумент. Слово “космологічний” походить від двох грецьких слів: “cosmos”, що означає “всесвіт” та “logos”, яке в цьому випадку означає “причина”. Розташуємо ці два слова разом – і що отримаємо? Причина всесвіту.
Є декілька різновидів цього аргументу, але сьогодні я збираюся запропонувати той, який складається з трьох розумних пояснень. Перше називається принципом достатніх причин. Ми почнемо з незаперечного припущення: щось існує. Торкніться своєї руки».
Більшість присяжних – включно з Вами – роблять це.
«Ви щось відчуваєте, чи не так? Що Ви бачили дорогою до будинку суду сьогодні вранці? Дерева? Траву? Озеро Мічиган? Напевно, сонце? Я знаю, – це Чикаго, і в цю пору року Ви можете взагалі засумніватися в його існуванні. Насправді, я, як і багато жителів Чикаго, маю наклейку на бампері, яка передає мої відчуття через погоду: “А ти затискав свій водовідливний насос недавно?”
Ви смієтеся. Захисник продовжує: «Що б Ви не відчували, Ви не можете заперечити існування чиказької погоди. Дехто називає погоду в Чикаго закономірною, але в будь-якому випадку вона існує і Ви відчуваєте її, хіба не так?»
Ви ствердно киваєте головою. «Космологічне питання звучить так: “Чому речі існують?”» Уявіть на хвилинку, що нічого не існує. Чи потрібне було б тоді пояснення для нічого? Довіртеся мені – я обіцяю не вводити Вас у зону сутінків! Але це очевидно: ніщо не потребує жодних пояснень. Але за долю секунди Ви розумієте: щось існує – і в цю мілісекунду Ви втискаєте запитання: «Чому?» Чому це існує? Чому щось, а не ніщо?
Друге розумне пояснення – це «принцип випадковости» – все існує для чогось іще. Майже все залежить від чогось іншого. Дерева потребують повітря, трава потребує води, а футбольна команда – фанатів, не кажучи вже про доброго тренера, але не будемо в це заглиблюватися.
Ніщо не є цілком незалежним або впевненим у собі. Насправді навіть поширені теорії космології підтверджують наші спостереження. Наприклад, теорія «великого вибуху» стверджує, що колись всесвіту не існувало і, ймовірно, він не продовжуватиме свого існування вічно.
Другий закон термодинаміки вчить, що все в нашому всесвіті перебуває в поступовому стані ентропії – повільно розпадається, поступово втрачає енергію і коефіцієнт складности. Якщо Ви сумніваєтеся, я попрошу наших виконавців знайти одну з ваших фотографій після закінчення школи – і ми порівняємо її з вашим нещодавнім посвідченням водія. Навіть Ви перебуваєте в цьому поступовому стані ентропії!
Два перших пояснення – все залежить від чогось іще і все скороминуще – підштовхують нас до третього: «Якщо все те, що існує, є насправді випадковим, то хто чи що є поясненням для всіх цих речей та істот? Якщо все залежить від чогось іще, то що є основою всього?»
Захисник підходить до лави присяжних, нахиляється і пильно вдивляється Вам у вічі. «Давайте поставимо це запитання по-іншому: Якщо був великий вибух, то хто спустив курок?»
Жінка підходить до підставки і забирає ширму з великої фотографії, на якій зображено всесвіт. «Вирушіть зі мною в уявну подорож і на секунду припустіть, що Ви не в цьому всесвіті. Подивіться на все, що існує – уявіть галактики, зірки, планети, усе: А зараз, – жінка бере червоний маркер, – намалюємо червоне коло навколо всього, саме так, я маю на увазі навколо всього. Ми не упустимо нічого, навіть найменшої субатомної частинки. Ми охопимо всі елементарні частинки і “темні матерії”, які існують згідно з теоріями».
Правою рукою захисник малює коло навколо фотографії. «Зараз усе, що існує у всесвіті, розташовується всередині цього кола. Все, що всередині цього кола, завдячує своїм існуванням чомусь іще, а отже, все всередині цього кола помалу зникає. Це, – каже жінка, – дивлячись на прокурора, – є беззаперечним фактом».
А зараз, вагомими запитаннями – єдиними, які мають неабияке значення, – є наступні. По-перше, що є причиною існування всього можливого? І, по-друге, що є причиною його зникнення?
Відповісти на це запитання дозволяє лише одне з двох місць. Основна причина всього повинна знаходитися або всередині кола, або ззовні. Інших варіянтів немає. Отож, яке з пояснень є найкращим?
Звичайно, основна причина не є всередині кола. Ми вже обговорили, що все є випадковим. А якщо щось є випадковим, то воно є залежним від чогось іще, отож, як воно може бути причиною ще чогось?
Хіба розважлива людина не повинна зробити висновок, що пояснення всього існуючого в колі знаходиться ззовні цього кола? Якщо щось є ззовні кола, то, за визначенням, воно повинно бути невипадковим, безпричинним, повністю не залежним. Іншими словами, воно повинно бути вічним, безмежним і всемогутнім. І всі ці прикметники дуже близькі до класичного визначення Бога».
«Я протестую!» – гучно пролунав голос прокурора в залі суду.
«Звичайно, що протестуєте», – посміхнувся захисник. Жінка звертається до судді. «Ваша Честь, безліч людей вперто обмірковували цю “загадку всесвіту” сотні років. Вивчали її, аналізували, обговорювали, й більшість дійшла висновку в наявності логічного пояснення».
«Справді, – додає жінка, – загадка має краще пояснення порівняно з припущенням, що Він залишив тобі життя і тому Його не існує».
Жінка робить павзу, а тоді пильно дивиться на прокурора. «Якщо Ви так сильно протестуєте, то чому не дасте мені ляпасу?»
«Мене виховували не поводитися так із жінками», – відповідає прокурор.
«Ви маєте на увазі, що це б виявилося для Вас неприродним?»
«Гадаю, що так».
«Тоді, може, для Бога також неприродно вбити Вас через примху, лише через відсутність віри в Його існування».
«Тиша, – додає захисник, – не доводить нічого».
«Протест відхилено, – втручається монотонний голос судді. – Адвокате, Ви можете знову навести свої аргументи».