Як я можу переконатися, що мушу покинути хлопця?
Постав сама собі такі запитання (чим більше буде відповідей «ні», тим більше причин для того, щоб розійтися):
- Чи мої стосунки з ним наближують мене до Бога?
- Чи можу я уявити, щоб я вийшла за нього заміж?
- Чи хотіла б я, щоб мої діти виросли такими, як він?
- Чи моє спілкування з ним допомагає мені зрозуміти, чи варто виходити за нього заміж?
- Чи сприймають його мої батьки?
- Чи на сто відсотків він надійний?
- Чи в його присутності я почуваю себе в безпеці й поважаною?
- Чи немає в нього проблем з алкоголем, наркотиками або порнографією?
- Чи ці взаємини допомагають мені стати такою жінкою, якою сподіваюся бути?
- Чи він допомагає розкривати мої найкращі риси?
- Чи шанує він мою чистоту?
- Чи любить він Бога більше, ніж приємність?
- Чи можу я щиро сказати, що стосунки є емоційно, фізично, духовно та психологічно здоровими?
- Чи ці взаємини наближують мене до родини та решти друзів?
Ідеально було б, якби ти могла відповісти тверде «так» на кожне із наведених запитань. Чим більше негативних відповідей, тим більше причин поважно замислитися над взаєминами.
Святий Павло каже, що незаміжня жінка клопочеться про Господні справи, про те, як Йому служити й освячуватися (1Кор. 7). Чи ти є вільною для піклування про справи Господні, чи повністю занурена в емоційні конфлікти з хлопцем, чи взагалі просто занурена у власні стосунки? Деякі молоді жінки воліють залишатися в нездорових зв’язках, аби лише не бути самотніми. Вони погодяться на принизливе ставлення, зречуться власних принципів і перебуватимуть у мертвонароджених стосунках, які давно вже треба розірвати. Деякі пари дозволяють собі таку близькість, що їм починає видаватися, ніби інша особа – це весь світ. Вони бояться, що коли дозволять цій іншій особі залишити їх, то життя закінчиться, а кохання буде втрачене назавжди. Не піддавайся цим страхам.
Якщо в хлопця є серйозні проблеми, не тягни його до шлюбу, сподіваючись, що ті проблеми з плином часу якось самі собою розв’яжуться. Це самообман. Якщо він ставиться до тебе нешанобливо, постався до цього з любов’ю. Коли він вислухає, попросить пробачення, візьме на себе відповідальність і старатиметься виправити свою поведінку, то це рух у доброму напрямку. Коли ж – ні, не плекай марних надій. Хочеш побачити, яке з ним буде майбутнє, – поглянь на те, що вже було. Чим більше зволікаєш із тим, аби звернути увагу на його проблеми, тим більшим тягарем вони стануть для тебе пізніше. Та й взагалі, у нього має бути якась своя мотивація, аби починати змінюватися. Твої докори не мають бути єдиною підставою для цього.
Поява труднощів не мусить означати, що треба розривати взаємини. Часто трапляється, що пара розходиться через те, що з’явилися проблеми. Твоє завдання – розпізнати, чи настільки серйозною є проблема, щоб припиняти взаємини, чи цю проблему можна розв’язати. Проси поради в Бога на молитві, не шукай виходу самотужки. Звертайся до людей, яким довіряєш, – родичів, священика, церковного відповідального за роботу з молоддю, друзів. Обміркуй отримані від них поради й будь мужньою у втіленні свого рішення.
Хай яким буде твоє рішення, йому належить бути конкретним. Чим довше ти вагаєшся, тим гірше. Якщо розірвеш стосунки, не хвилюйся. Коли він справді для тебе, то перерва у взаєминах не завдасть шкоди. Також не квапся повертатися до стосунків, коли побачиш у його поведінці нібито ознаки виправлення. Буває, що людиною таким чином маніпулюють, аби спонукати її до повернення, – і роблять це без жодної правдивої зміни у власному серці. Стримайся від спокуси, покладайся на Бога й напиши сама собі листа про те, чому ти розірвала стосунки та чого шукаєш у майбутньому чоловікові. На випадок сильного прагнення повернутися до відчуття комфорту, яке супроводжувало ваші колишні стосунки, матимеш нагадування, чому ти сподіваєшся кращої долі від Бога.
Коли ж ваші стосунки стають усе ближчими, набагато легше дивитися крізь пальці на всі його недоліки. Непоганий спосіб уникнути цього – записувати прояви його поганих звичок до календаря. Наприклад, якщо він призвичаївся ставитися до тебе нешанобливо або фліртувати з дівчатами, зазначай це в календарі щоразу, як це трапляється (без його відома). В ідеалі ти мала б залишити його відразу, коли станеться щось подібне. Якщо ж ти для такого вчинку не відчуваєш себе достатньо сильною та ще маєш звичку виправдовувати його поведінку, тобі буде важко заперечити очевидні факти, навіть коли дивитимешся на власноручно написаний документ.
Якщо ви розійдетеся, у тебе може виникнути бажання «бути просто друзями». Та це не буде легко, поки хоча б в одного з вас ще залишатиметься романтичний інтерес. Якщо ви обоє хочете коли-небудь знову стати друзями, то саме зараз вам обом потрібен особистий вільний простір. Коли люди намагаються бути «просто друзями» відразу після розриву романтичних стосунків, то найчастіше це через брак сил і бажання по-справжньому розійтися. Я сам колись пережив щось подібне, тому добре знаю, що таке розтягнене в часі розривання стосунків надалі лише шкодить дружбі.
Слід також віддавати ці справи Богові в молитві. Запитуй у Нього, яка Його думка про те, як ти маєш учинити. Буває, ми багато метушимося й швидко хапаємо те, що нам хочеться, та нечасто затримуємося на досить тривалий час, щоби почути Його. Він говоритиме, якщо ми будемо слухати. Зараз, коли приймаєш рішення, переживай стосунки в чесноті чистоти.
Це зробить твій погляд яснішим. До того ж коли закінчуються стосунки, що базуються на чистоті, вони закінчуються більш оптимістично, оскільки обоє не вчинили нічого, про що варто було б шкодувати.
Дівчина, з якою я зустрічався протягом двох років, покинула мене. А я думав, що це вона – саме та, і тепер я не знаходжу собі місця. Я погано сплю, не їм і не можу зрозуміти, чому Бог допустив, щоб так сталося.
Я сам пережив кілька важких розривів, і в той час для мене великою втіхою було Святе Письмо. Бог хоче, щоб ми пам’ятали, що навіть коли нам нічого не відомо про наше майбутнє, то «Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує!» (Пс. 145:14). Господь для всього встановлює свій досконалий час, і Його воля буде тобі прихистком. Його план стане ясним і видимим у відповідну пору, тож будь спокійним і пам’ятай, що Він є Бог, що Він – вірний і точно знає, що чинить. «Господні діла – усі бо добрі: кожній потребі – своєчасна Його забезпека. Тож не треба казати: «Це гірше від того», – бо все своєчасно схвалене буде. Тож хваліте всім серцем і устами, і благословіте ім’я Господнє» (Сир. 39:33-35).
Це природно – відчувати біль втрати, але серед страждань не треба втрачати спокою. Святий Павло говорить нам: «Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.» (1Сол. 5:16-18). Пророк Неемія радить: «Не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила!» (Неем. 8:10). Хоч радіти – може видаватися тобі останнім заняттям, котре тепер спадає тобі на думку, Богові належить наша подяка в тяжкі часи так само, як і тоді, коли все відбувається за нашими бажаннями. Один із найпрекрасніших способів прославити Бога – дякувати Йому за Його Провидіння раніше, ніж побачимо його сповненим. Врешті, чи Він не той самий Всеблагий Бог і тоді, коли ми не спроможні зміряти Його доріг?
Використай цей час на те, щоб наблизитися до Бога. У псалмі 62-му сказано: «Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє» (Пс. 62:2). Що більше спокій нашої душі буде залежати від людських істот, то більше бачитимемо, що інша людина ніколи не зможе нас задовольнити. Часом я уявляю собі невеличкий трон на вершині людського серця – і нам вирішувати, хто на ньому сидітиме. Ми часто вміщуємо там людей – і коли наші з ними справи йдуть добре, життя наше прекрасне. Та коли справи не клеяться, а люди не відповідають взаємністю чи просто відверто говорять, що бачать, то ми не маємо спокою. Один лише Бог гідний займати цей трон – і Він один спроможний зберегти його в мирі.
Це не значить, що коли ми Його до того престолу допустимо, то вже нічого нас не потурбує. Довіритися Богові – зовсім не означає, що ніколи вже не матимемо відчуттів зранення, розчарування чи непевності. Це просто означає, що ми матимемо спокій посеред розбурханого моря, навіть коли нам видаватиметься, що Ісус заснув (див. Мр. 4:35-41). Цей час дає добру нагоду пересвідчитися, чи у твоєму житті все гаразд і чи дійсно чинити Божу волю є для тебе найвищим пріоритетом. Трапляється, що ми, хвилюючись за наші стосунки з іншими, забуваємо, що найважливішими взаєминами нашого життя має бути дружба з Богом. Молися, щоб твоє серце належало тільки Богові.
Також знай, що твоє страждання не даремне. Коли приймаєш страждання, можеш поєднувати його зі стражданням Христа й жертвувати його як молитву. Апостол Павло писав: «Тепер я радію в стражданнях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно Церква» (Кол. 1:24). А якби тобі потрібна була підказка, за що жертвувати свої страждання, я попросив би тебе пожертвувати частину з них як молитву за всіх підлітків, до яких я звертаюся зі словами про життя в чистоті. Ти можеш спасти багато душ, хоча для більшості людей такі речі й не є очевидними. Як говорила свята Тереза з Лізьє, «страждання, яке великодушно зносимо за інших, навертає більше душ, аніж проповідь»[1]. Якщо ми зрозуміємо відкупительний сенс страждання, зможемо віднайти радість у наших хрестах.
Тож переживай страждання по-доброму, будь спокійний і покладай надію на Господа. І, як сказано, є роки, котрі ставлять запитання, а є роки, котрі дають відповідь.
[1] Joe Hanley and Jack Manhire. Classic Quotes of Catholic Spirituality. Chicago: PLS Press, 9.