Якої шкоди порнографія завдає жінкам? Оскільки в чоловіків вона формує сприйняття жінок як споживчих товарів, а не як осіб, що заслуговують на любов, то вони думатимуть про жінок, як про речі, говоритимуть про них, як про речі, – і ставитимуться до них, як до речей. Один порновиробник із багаторічним досвідом у цій галузі визнавав: «Я кручуся в цьому бізнесі лише на те, щоб заспокоювати пожадливість тих чоловіків по всьому світі, котрим взагалі-то жінки не дуже цікаві, але вони прагнуть бачити, як люди мого ремесла мстять тим жінкам, котрих вони не могли мати в юнацькі роки. Я в цьому твердо переконаний, а люди однієї зі мною справи не терплять мене через те, що я це говорю»[1].
Коли чоловіки вчаться розуміти інтимність саме за такими фільмами та виданнями, то можуть вбити собі в голову, що жіноче «ні» – це насправді «так» і що жінки люблять, щоб їх використовували. Це може провадити до психології ґвалтівника. Тут пропоную замислитися над дослідженням, що його було проведено в околиці Оклахома-Сіті. Коли влада закрила 150 точок, де надавали сексуальні послуги, рівень ґвалтувань протягом п’ятьох років знизився на 27%, тимчасом як на решті території країни він за той самий період зріс на 19%. У місті Фенікс у штаті Арізона округи, де були пункти продажу порнографії, мали на 500% вищий рівень сексуальних злочинів порівняно з місцевостями, що не мали таких пунктів[2].
Тед Банді зґвалтував і вбив десятки жінок. Коли його було засуджено до страти на електричному стільці, він попросив, щоб його останнім співрозмовником був доктор Джеймс Добсон, засновник організації «Focus on the Family»[3]. Під час тієї зустрічі Банді відверто говорив про порнографію та зізнався докторові Добсону, що всі його проблеми мали свій початок саме там.
Додав, що всі його знайомі з в’язниці були схиблені на порнографії, перш ніж потрапити до тієї в’язниці. Порнофільми та порножурнали довели його до незліченної кількості зґвалтувань і вбивств. Величезна кількість дітей-жертв сексуального насильства також розповідали, що під час спроб їх звабити злочинці демонстрували їм порнографічні матеріали. Ніхто не візьметься доводити чоловікам, братам, сестрам, дітям та батькам зґвалтованих і вбитих жінок, що порнографія є нешкідливою. Та й взагалі: чи тебе б не розлютило, коли б якийсь чолов’яга витріщився на жінку, яку ти любиш, і дивився на неї так, як він дивиться порнографію?
Який вплив справляє порнографія на подружнє життя? Якщо не пом’якшувати формулювань, порнографія – найкращий спосіб знищити твій майбутній шлюб. Уяви, що хлопчина призвичаївся до перегляду порнографії, але своїй нареченій про це не каже. Усе сподівається, що, коли він ожениться, прагнення потайки сексуально збуджуватися якось само собою слабшатиме. Але що відбувається з його пожадливістю після одруження? Вона нікуди не зникає – і чоловік починає нав’язувати її дружині. Порнографія натренувала його реагувати на сексуальні якості жінки й ні на що більше. Він виробив у собі впевненість, що жінки мають бути вільні від будь-якої фізичної недосконалості й безперервно доступні для сексу. Навіть коли б він розумом відкидав подібну «ідеологію», це не змінюватиме факту, що порнографія виховала в ньому збочене сприйняття всього, що є жіночим. Один психолог, фахівець із сексуальних проблем, зауважив: «Що більше часу перебуватимеш у цьому світі фантазій, то важчим буде повернення до реальності»[4].
Якщо вбити собі в голову, що дружина є лялькою Барбі в натуральну величину й зобов’язана тримати при собі армію косметологів і перукарів, то якийсь час усе буде начебто як годиться. Та коли фантазія зіткнеться з реальністю, то чоловік зазнає розчарування, а жінка отримає комплекс неповноцінності. Врешті, жодна реальна жінка не пасуватиме до його викривлених забаганок і фантазій, адже всі вони фокусуються винятково на його власному задоволенні, а не на взаємному даруванні себе й радості від дарування задоволення найближчій та коханій людині.
Одна жінка пояснювала, що коли реальна партнерка такого чоловіка не буде завжди сексуально доступною й безвідмовною у виконанні всього, чого йому забажається, – як ті жінки, котрі живуть у його хворобливих мріях, – він може відразу звинуватити її у святенництві. Якщо має звичайну зовнішність і не схожа на фотомоделей, якими він захоплюється, може обізвати її товстою. А коли вона матиме зухвальство бажати чогось для себе, на відміну від неживих еротичних картинок, видаватиметься йому занадто вимогливою[5].
Інакше кажучи, перекладати на неї відповідальність за власні відхилення йому буде легко, а переживати з нею, його жінкою, справжню інтимність йому буде неможливо – через його власні фантазії. Його нездатність до здорових інтимних стосунків спричиняється не в останню чергу також і тим, що інтимність не є втечею від реальності, а вмінням помічати красу в тій, іншій, людині. Пожадливість, поселяючись у серці чоловіка, блокує його здатність бачити в жінці особу. Він принижує її до рівня об’єкту й ігнорує її цінність як особистості. Коли це трапляється, любов закінчується, а справжня інтимність стає неможливою.
Хтось казав, що проблема з порнографією якраз не в тому, що вона показує забагато, а в тому, що вона показує занадто мало. Від жінки залишається саме лише тіло, тож чоловік собі думає, що чим красивіше тіло в жінки, тим більшого вона варта. За такою «ідеологією» чоловіки не лише очікують, що їхні майбутні дружини будуть виглядати не гірше за дівчаток із «Плейбою», а й не помічають і не цінують найкращих та найцінніших жіночих рис, оскільки фотографії на обкладинках таких рис ніколи не виявляють. Тоді чоловіки переносять свої нереальні пошуки сповнення до якихось інших місць. Адже порнографія привчає їх до фальшивого уявлення, що випадкові статеві контакти ні до чого не зобов’язують, є найприємнішими й приносять найбільше задоволення. То хто б не захотів почуватися задоволеним?
Трапляються спроби розв’язати проблему незадоволення статевим життям, що часто спричинене порнографією, перенесенням порнографії до подружньої спальні. Це марна спроба чоловіка викликати в себе нездорове збудження, до якого він уже встиг прив’язатися. Бідолашна дружина може це дозволити, та радість кохання полишає такого чоловіка, який не бачить уже цінності іншої людини, не кажучи вже про потребу самозречення заради неї. Подружні пари, що користуються порнографією, помічають, що проблеми в їхніх стосунках лише поглиблюються. Якщо чоловік, аби викликати в себе збудження, муситиме удавати, що його жінка – це хтось інший, то поступово втрачатиме до неї прив’язаність. Замість того щоб з нею кохатися, руйнуватиме любов між ними. У той момент, коли має власним тілом поновлювати присягу подружньої вірності, психологічно зраджуватиме свою дружину.
Оскільки порнографія має такі серйозні наслідки, християни зобов’язані вилучити її зі свого життя. Іван Павло II казав, що Господь «гідність кожної жінки передає в руки кожного чоловіка як місію»[6]. Коли ми своїми діями заперечуємо гідність жінок, то зрікаємося власної гідності та нашого покликання як чоловіків.
Навіть коли б порнографія не мала жодних негативних наслідків щодо інших людей, нам аж ніяк не слід забувати, що гріх – це справа не лише суспільства. Нашим обов’язком стосовно ближнього є любов, але ми також зобов’язані шанувати Господа всіма нашими думками та вчинками. Пожадливість у стосунку до Його доньок є тяжким гріхом, навіть якщо ніхто не завагітніє внаслідок цих фантазій. «Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця» (2Тим. 2:22).
[1] R. Stoller. Pom. Myths For The Twentieth Century. Yale University Press, New Haven, Conn. 1993, 31.
[2] U.S. Department of Justice. Child Pornography, Obscenity, and Organized Crime. Washington, D.C., February 1988.
[3] «Focus on the Family» – американська громадська організація, що виступає на захист родини, ґрунтуючись на християнських цінностях. [Прим. перекл.]
[4] Е. Marriott. Men and Porn, в: The Guardian, 8.11.2003.
[5] L. Hall. When Fantasy Meets Reality, www.pureintimacy.org.
[6] Іван Павло II. Генеральна аудієнція, 24.11.1982.