Якщо двоє людей однієї статі справді люблять одне одного й бажають бути вірними одне одному все життя, то чому вони не можуть одружитися?
Якщо ти схожий на мене і в тебе є друзі, які мають досвід гомосексуальних прагнень, тобі відомо, що це глибоко особиста й делікатна матерія. І хоча деякі люди, що мають такі прагнення, не налаштовані міняти визначення шлюбу, то інші бажають одружитися й часто відчувають, що Церква їх дискримінує та несправедливо противиться їхньому бажанню просто любити одне одного. Хай там як, питання про гомосексуальний шлюб не є, зрештою, питанням про рівні права, нетерпимість, фанатизм чи навіть про гомосексуалізм.
Насправді йдеться про те, чим є за своєю суттю шлюб та хто має авторитет це визначати. Наприклад, якщо жінка хоче вийти заміж за двох чоловіків, то Церква не вважає, що має право змінити вчення про шлюб задля того, щоб задовільнити її бажання. І якщо чоловік вирішить, що він більше не хоче перебувати в шлюбі зі своєю дружиною, але хоче одружитися з іншою жінкою, Церква так само не має влади ствердити, що він може перебувати в законному шлюбі з кимось, окрім своєї дружини. Ісус казав: «Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб» (Лк. 16:18).
Церква визнає, що вчення Ісуса про шлюб може завдавати страждання тим, хто бажав би жити інакше. Але, відстоюючи Божий задум, Церква не переслідує жодної групи людей. Церква радше стверджує, що хоча деякі речі в Євангелії важко прийняти, ми досягаємо сповнення лише довірившись тому, що Бог призначив для нашого життя.
І причина того, що не можуть одружитися люди однієї статі, які люблять одне одного й прагнуть бути разом до кінця життя, полягає саме в тому, що шлюб – це більше, ніж любов і вірність. Так, ці елементи необхідні, як звичайному кріслу необхідні дві з його чотирьох ніжок, але їх, двох, замало.
Однією з причин того, чому наша сучасна культура не може зрозуміти заперечення одностатевих шлюбів, є доконане контрацепцією роз’єднання сексу та дітородження. Якщо гетеросексуальна пара може бути сексуально активною, але так, щоб не дарувати життя, то чому особи однієї статі не можуть чинити те саме?
Для того щоб зрозуміти, чому шлюб вимагає союзу чоловіка та жінки, мусимо визначитися із суттєво важливими рисами шлюбу та сексу. Коли чоловік і жінка кохаються, вони своїми тілами оновлюють свою весільну присягу й принесені обітниці. Це легко зрозуміти, якщо замислитися над сутністю того, чим є шлюб.
Для того щоби шлюб був дійсним, союз двох людей має бути вільним, повним, вірним і скерованим до народження дітей. Усі ці елементи є необхідними. Наприклад, чи може бути дійсним шлюб, якщо чоловік примусив жінку вийти за нього заміж? Чи коли пара згодна одружитися й мати дітей, але відмовляється дотримуватися вірності? Згідно з ученням Церкви ці шлюби не будуть дійсними, навіть якщо пари мають справжні шлюбні посвідчення. Так само якщо двоє людей не є здатними до статевих стосунків, призначених дарувати життя, то ці дві особи не можуть укласти дійсного шлюбу.
Через це дехто стверджує, що «Церква дискримінує геїв». Така реакція зрозуміла, але Церква не вирізняє окремо гомосексуальних пар. Згідно з ученням Церкви так само неспроможними до шлюбу є імпотентні гетеросексуали. І тут важливо не плутати імпотенцію з безпліддям. Якщо при безплідді пара може вступати в сексуальні стосунки, але не може мати дітей, то при імпотенції людина взагалі не може мати статевих стосунків.
Від самого початку сімейні обійми є істотною та невід’ємною частиною шлюбу. У Книзі Буття читаємо: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:24). У шлюбних взаєминах повне дарування себе стає нерозривним союзом у повному даруванні свого тіла. Таким чином шлюб, як каже канонічне право, знаходить своє «довершення» (лат. – consummatio).
Сам факт того, що двоє людей пов’язані між собою якимось різновидом сексуальних обіймів, не чинить їх однією плоттю. Тому, коли чоловік та жінка входили лише в такі стосунки, які мають між собою одностатеві пари, їхній шлюб не консумовано.
Причина того, що лише тіла чоловіка та жінки можуть разом створити одну плоть, полягає в тому, що вони створені одне для одного. З усіх біологічних систем організму (нервової, кровоносної, травної та ін.) лише репродуктивна система не здатна виконувати своїх функцій без поєднання з особою протилежної статі. Поглянь, що діється, коли лампу вмикають у розетку. Вони створені одне для одного, і твориться світло. Це справедливо й для сексуальної взаємної доповнюваності та народження життя.
Саме через те, що люди однієї статі мають однакові тіла, які не можуть доповнити одне одного, вони не здатні фізично висловити подружньої обітниці. І ця нездатність тіл стає вираженням глибшої реальності – того, що вони неспроможні взаємно дарувати себе в шлюбі. Тому Церква не має влади одружити пару, члени якої не можуть висловити шлюбної обітниці власними тілами. Стосунки ж, які не є шлюбними, не належить іменувати шлюбом. Це не так легко зрозуміти в культурі, яка розділила секс і подружжя. То й немає нічого дивного в тому, що культура, яка спершу вимагала собі сексу без шлюбу, тепер зажадала шлюбу без сексу.
Деякі захисники одностатевих шлюбів наводять аргумент, що Церква дозволяє шлюб представників різних статей, навіть якщо вони не можуть мати дітей. Але, якщо чоловік та дружина не можуть мати дітей з причини безпліддя, вони здатні створити справжній шлюб, тому що здатні стати одним тілом. Законність їхнього шлюбу не залежить від того, що може діятися в лоні жінки через кілька годин або днів після того, як вони були однією плоттю. Діти можуть стати плодом їхнього союзу, тож він є цілком дійсним, навіть якщо зачаття не відбувається.
Прирівнювання гомосексуальних пар до безплідних гетеросексуальних є хибним, тому що стерильність для гетеросексуальної пари є певною дисфункцією (хворобою), тимчасом як для пари гомосексуальної вона є чимсь цілком натуральним та невід’ємним. Якщо шукаєш подібності між гомосексуальними та гетеросексуальними парами, поглянь на тих, хто використовує контроль народжуваності. Їхні статеві акти, подібно до гомосексуальних актів, спрямовані проти дарування життя. Багато хто цього не знає, але якщо пара одружується, маючи намір користуватися контрацепцією, щоб ніколи не мати дітей, Церква не визнає їхнього шлюбу законним. Якщо вони спрямовують свою волю проти життя, Церква скаже, що між ними не було й не існує шлюбного зв’язку. Бони приходять до церкви як два одинаки й виходять із неї як два одинаки. В очах Церкви те саме стосується й гомосексуальних «шлюбів», навіть якщо держава їх визнає.
Шлюб не є вигадкою церковної чи то державної влади. Фактично традиційний погляд на шлюб (як на вірний союз одного чоловіка з однією жінкою протягом цілого життя) існував задовго до християнства, його можна знайти в різних цивілізаціях протягом усієї історії людства. Причина проста: пара кохається, із кохання народжуються діти, діти потребують батьків, які б залишалися разом. Оскільки мати завжди присутня при народженні своїх дітей, однією з історичних цілей шлюбу є публічно прив’язати батька до його нащадків. І хоча звучить це зовсім не романтично, але суспільство завжди знало, що стабільність кожної цивілізації залежить від стабільності її сімей. А тому інститут шлюбу був завжди за своєю сутністю орієнтований на продовження роду та сімейне життя. До речі, слово «шлюб» у європейських мовах – «matrimony», «matrimonio» – буквально означає «обов’язок матері».
Приймімо, однак, що шлюб не має бути обов’язково скерований на тілесний союз та сімейне життя. Якщо визначення шлюбу змінюють на щось не більше, ніж емоційний зв’язок та співмешкання, то навіщо йому бути постійним? На що тоді потрібна сексуальна вірність двох людей одне одному – і чому лише двох? Багато одностатевих пар погоджуються з тим, що вірність і сталість суттєво важливі для шлюбу. Та факт залишається фактом: якщо традиційний погляд на шлюб дискримінує одностатеві пари, то визнання вірних і тривалих одностатевих шлюбів так само дискримінує тих, які не бажають для себе «шлюбів» нового типу, які вже не будуть ані моногамними, ані тривалими. На якій юридичній підставі противники «дискримінації» одностатевих шлюбів могли б відмовитися від одруження з ними?