Хіба презерватив не захищає від зараження венеричними хворобами?
2000 року американська організація NIH (National Institutes of Health – Національні інститути охорони здоров’я США) оприлюднила перший ґрунтовний огляд наукових досліджень ефективності презервативів[1]. У цьому огляді було проаналізовано дані за вісьмома захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ, англ. Sexually Transmitted Diseases – STDs/STD), і показано, що кондоми знижують ризик заразитися самому або заразити іншого двома з них – ВІЛ та гонореєю (для чоловіків). Результати досліджень свідчать, що за послідовного та правильного користування презервативи знижують ризик передавання ВІЛ-інфекції як у чоловіків, так і в жінок на 85%, а ризик передавання гонококової інфекції для чоловіків знижується на 45-75%.
Хоча презерватив таким чином і знижує ймовірність зараження ВІЛ, щорічна захворюваність на СНІД становить значно менше ніж 1 % усіх випадків зараження венеричними хворобами[2]. Гонорея трапляється значно частіше, але немає достовірних відомостей про те, наскільки презерватив захищає жінок від зараження цією хворобою. Для жінок це погана новина, оскільки для них зараження гонореєю може мати значно гірші наслідки: ектопічна вагітність, запальні захворювання статевих органів та навіть безпліддя.
Що ж до інших хвороб, то, як стверджують автори огляду, «немає доказів того, що користування презервативами могло б знижувати ризик зараження вірусом папіломи людини (ВПЛ, НРV)»[3]. Більше того, наявні дані не дають змоги встановити ступеня ефективності презервативів щодо зменшення ризику зараження іншими венеричними хворобами. Незважаючи на всю теперішню балаканину про презервативи та безпечний секс, наукові експерти так і не спромоглися до пуття розтлумачити, наскільки ж ті презервативи захищають від більшості досліджуваних захворювань! Це мало б викликати тривогу, коли взяти до уваги, що із цими хворобами щорічно стикаються мільйони людей, а зараження ними спричиняє, щонайменше, від двох до п’яти разів швидше поширення інфекції ВІЛ/СНІДу[4].
Хоча дослідження агенції NIН не доводять, що від презервативів немає жодної користі в сенсі захисту від вищеназваних захворювань, та вони, попри те, засвідчують, що двісті вісім експертів, які простудіювали 138 рецензованих наукових праць на тему ефективності презервативів, так і не спромоглися ствердити хоча б що-небудь конкретне стосовно цієї ефективності. Від моменту публікації цього огляду інші фахівці змогли встановити, що презервативи знижують імовірність зараження венеричними захворюваннями лише більш-менш наполовину.
Доповідь агенції NIH викликала напад шаленства в політиків – прихильників пропаганди «безпечного» сексу. Вони заявляли, що публікація таких відомостей може викликати зростання захворюваності на венеричні хвороби й підірвати в суспільстві довіру до презервативів. Чого вони не хотіли визнавати, так це того, що саме проголошення облудного «вчення про безпечний секс» спонукає людей покладати занадто великі сподівання на презерватив. Один науковець зауважив:
«Дехто переживає, що інформування громадської думки про те, наскільки мало ми знаємо про ефективність презервативів, викличе відмову від користування ними. Хоч це й малоймовірно, щоб така гіпотеза мала якісь наукові докази, та все ж питання потребує відповіді. Чи можна вважати етичним, що фахові працівники служби охорони здоров’я, у тому числі медики й фармацевти, приховують від суспільства правду? Як і в будь-якій іншій галузі охорони здоров’я, коли ми прагнемо вказати нашим пацієнтам найбільш здорову та безпечну лінію поведінки, ми зобов’язані надавати їм якомога точніші відомості з кожної проблеми. Урешті-решт кожен має сам вирішувати, на який ризик йому йти. Але відповідальним це рішення буде лише за наявності правдивої інформації про ризик (фактичний чи потенційний), який може бути пов’язаний із вибором активного статевого життя»[5].
Досить складно точно визначити ефективність презервативів у сенсі профілактики інфікування. Наприклад, деякі захворювання, що передаються статевим шляхом, – такі, як м’який шанкр або гонорея, передаються дуже легко, тимчасом як інші, такі, як ВІЛ-СНІД, є менш заразними. Деякі, наприклад герпес, змінюють свою інфекційність із часом. Одного тижня хворий може поширювати віруси, наступного – ні. Такі фактори, як стать, стрес, взаємодія лікарських препаратів, вагітність чи наявність інших венеричних хвороб також впливають на інфекційність цих захворювань. Здатність імунної системи опиратися різним хворобам також є унікальною для кожної конкретної людини. Через усі названі та низку інших причин дуже важко встановити точний рівень ефективності презервативів як засобу профілактики венеричних інфекцій.
Тому, говорячи про надійність презерватива як захисту від інфікування, варто поглянути, наскільки презерватив захищає від зачаття. За даними дослідного інституту «Planned Parenthood», коефіцієнт ненадійності презервативів у запобіганні вагітності становить 15% для першого року використання[6]. Узявши до уваги, що жінка може завагітніти лише в певні кілька днів кожного місяця, а хворобою можна заразитися будь-якого дня, ми вже не називатимемо презерватив надійним захисним засобом. Байдуже, про яке захворювання йтиметься, гумові запобіжники не дають гарантії захисту навіть тоді, коли ними користуються правильно й послідовно. З іншого боку, чистота завжди дає стовідсоткову гарантію.
Водночас з усього цього є ще один важливий висновок: не буває таких презервативів, які оберігали б серце чи душу. Що б ми не робили, силуючись уберегти наші тіла від хвороб, які передаються статевим шляхом, якщо ми зловживатимемо Божим даром сексуальності, наші серця та душі не зможуть уникнути наслідків. Коли ж ми будемо вірні в тому, що стосується нашої сексуальності, нам не будуть потрібні жодні запобіжні засоби, адже тоді нам не буде чого боятися. Навіть сама думка про те, щоб учинити секс «безпечним», містить внутрішнє протиріччя. Секс має бути цілковитим даруванням самого себе, без залишку. Хвилювання на тему «безпеки» тут навіть не може спадати на думку. Безпека – це про захист від ворогів, а коханій людині – просто віддаєш себе без решти.
[1] National Institutes of Health. Scientific Evidence on Condom Effectiveness for Sexually Transmitted Disease (STD) Prevention, 07, 2000.
[2] J. Diggs, M. D., NIH [National Institutes of Health]. Report Collapses Foundation of Comprehensive Sex Education. Abstinence Clearinghouse, 08.6, 2001.
[3] National Institutes of Health. Scientific Evidence on Condom Effectiveness for Sexually Transmitted Disease (STD) Prevention, 26.
[4] U.S. Department of Health and Human Services. Scientific Review Panel Confirms Condoms Are Effective Against HIV/AIDS, But Epidemiological Studies Are Insufficient for Other STDs, в: HHS News, Press Release, 07.20, 2001.
[5] J. T. Fitch. Are Condoms…, 1137.
[6] H. Fu та ін. Contraceptive Failure…, 60.