Мені доводилося чути, що від невиліковної венеричної хвороби, званої HPV, померло більше американських жінок, ніж від СНІДу. Якщо це правда, то що це таке й чому нам, підліткам, нічого про це не кажуть?
Те, що ти чула, це правда. Папіломавірусна інфекція (вірус папіломи людини, ВПЛ, human papillomavirus, HPV) являє собою найбільш поширене у світовому масштабі захворювання, що передається статевим шляхом; загальна кількість інфікованих сягає 440 млн. осіб. Різних типів ВПЛ нараховують близько сотні, з-поміж яких 30-40 викликають інфекції статевих органів[1]. Хоча більшість людей, інфікованих ВПЛ, не потерпають від жодних серйозних наслідків присутності вірусу в організмі, попри те він викликає 99,7% випадків раку шийки матки, від якого щороку помирають 288 тисяч жінок[2].
У США щороку кількість смертей від раку шийки матки не перевищує 4 тисяч. Причиною такої відносно невисокої смертності є те, що папіломавірусна інфекція найчастіше піддається успішному лікуванню, перш ніж устигне призвести до онкології. На превеликий жаль, у випадку величезної кількості жінок із країн, що розвиваються, дається взнаки нестача відповідного медичного обслуговування та діагностичних тестів на вірус. Тому інфекція набагато частіше призводить у них до розвитку захворювання з усіма його наслідками.
ВПЛ також викликає рак шкіри статевих органів, який у США вже призвів до понад 30 тисяч зареєстрованих смертей[3]. Вірус також може викликати утворення бородавок на статевих органах, але проявляється такий симптом лише в 1 % сексуально активних осіб[4].
Оскільки папіломавірус звичайно не виявляє себе жодними симптомами, більшість ВПЛ-інфікованих не здогадуються про наявність в їхньому організмі інфекції, яка перебуває в латентному стані. Наприклад, деякі жінки заразилися цим вірусом ще в підлітковому віці, а спричинені інфекцією проблеми зі здоров’ям з’являються ближче до 30-40 років. До цього при кольпоскопічному обстеженні жодних бородавок у такої пацієнтки виявити не вдається. Медики також можуть провести цитологічний аналіз, аби перевірити, чи немає в ділянці шийки матки спричиненого ВПЛ неприродного росту клітин, хоча це, якщо бути точними, не є тестом на присутність ВПЛ. Ґрунтовне обстеження понад 300 сексуально активних дівчат підліткового віку показало, що понад 62% з них були інфіковані ВПЛ, незважаючи на негативні результати такого цитологічного аналізу[5]!
Оскільки цитологія часто не спроможна вчасно виявити папіломавірусної інфекції, медики можуть наполягати на регулярному щорічному повторенні цитологічного обстеження для всіх жінок, які будь-коли мали статеве життя, навіть якщо вони вже не мають статевих стосунків. Нині також існують ДНК-тести на ВПЛ. Завдяки ним інфікована жінка зможе відразу дізнатися, яким саме типом (типами) вірусів вона заражена. Лікарі також матимуть змогу поінформувати її, чи належить вона до групи низького або високого ризику, та вживати відповідних заходів.
Чоловіки також можуть бути ВПЛ-інфіковані, та оскільки в них випадки спричиненої цими вірусами онкології трапляються значно рідше, звичайно вважають, що вони можуть бути лише вірусоносіями. Наприклад, якщо чоловік інфікований ВПЛ, його жінка матиме п’ятикратно підвищений ризик захворіти на рак шийки матки[6]. На жаль, більшість чоловіків-вірусоносіїв, які проходять тести на ЗПСШ, не здогадуються про наявність у них вірусу, поки в них не утворяться добре помітні бородавки. ДНК-тест на ВПЛ для чоловіків також існує, але він дуже дорогий і його застосовують лише для наукових цілей.
Наскільки часто вірус трапляється в чоловіків? Один зі способів це з’ясувати – подивитися, наскільки швидко заражаються жінки. За даними «British Journal of Obstetrics and Gynecology», 46% дівчат-підлітків заражаються ВПЛ від свого першого статевого партнера[7]. Повсюдно називають саме такі високі коефіцієнти зараження, а вчені оцінюють, що понад 50% сексуально активних чоловіків заразилися принаймні одним типом ВПЛ, який уражає статеві органи. Такі високі цифри можуть видаватися неправдоподібними, та слід пам’ятати, що в більшості ВПЛ-інфікованих не проявляються жодні симптоми й не розвивається захворювання.
Хоча ВПЛ невиліковний, це не означає, що він перебуває в організмі постійно, як вірус герпесу. Вірус папіломи людини, як правило, елімінується з організму впродовж кількох років. Тому, незважаючи на те, що більшість жінок так чи інакше були колись інфіковані, на конкретний момент лише 27% із них мають позитивні результати тесту на наявність у них вірусу[8].
Молоді жінки мають особливо високий рівень ризику зараження. Наприклад, 40% сексуально активних дівчат у віці 14-19 років заражені ВПЛ. Це число ще більше зростає для жінок 20-24 років – до 49%[9]! Для цієї вікової групи процент інфікованих жінок є найвищим.
Частота зараження ВПЛ відрізняється також і залежно від цивільного стану. Серед заміжніх жінок усього 17% інфікованих. Але серед жінок, які живуть у неформальному «співмешканні» зі своїми партнерами, ВПЛ-інфікованих – майже половина[10].
Однією з причин такого значного поширення цієї інфекції є факт, що вона легко передається через будь-які контакти зі статевими органами (генітальні, оральні або доторк рукою)[11]. Вірус також може безсимптомно міститися на животі або стегнах вірусоносія[12]. Тому презервативи не мають особливого профілактичного ефекту проти цього захворювання.
Мабуть, саме через це про папіломавірус людини так рідко можна хоч що-небудь почути. Адже він є ахіллесовою п’ятою пропагандистської кампанії «безпечного сексу». Наприклад, науковці спостерігали за кількома сотнями студенток, не заражених ВПЛ, і встановили, що під кінець періоду спостережень 60% із них заразилися цим вірусом. За словами одного з дослідників, «послідовне користування чоловічими презервативами з кожним новим партнером жодним чином не захистило їх [від ВПЛ]»[13]. Можна запитати, чи не вчинили б ці жінки інакше, якби знали про такі обмежені можливості презервативів.
[1] M.A. Van Ranst та ін. Taxonomy of the Human Papillomaviruses, в: Papillomavirus Report 3, 1993, 61-65. Відповідно до звіту National Institutes of Health. Sdentific Evidence on Condom Effectiveness for Sexually Transmitted Disease (STD) Prevention, 23.
[2] World Health Organization, Cervical Cancer, International Agency for Research on Cancer, 2005. www.iarc.fr.
[3] Genital Skin Cancer More Deadly for Women. Health Day News, 02.5, 2007.
[4] L. Koutsky. Epidemiology of Genital Human Papillomavirus Infection, в: American Journal of Medicine 5A (102), 05.05, 1997, 3-8.
[5] T. Tarkowski та ін. Epidemiology of Human…, 46-50.
[6] F. X. Bosch та ін. Male Sexual Behavior and Human Papillomavirus DNA. Key Risk Factors for Cervical Cancer in Spain, в: Journal of the National Cancer Institute 15(88), 08.1996, 1060-1067.
[7] S. Collins та ін. High Incidence of Cervical Human Papillomavirus Infection in Women During Their First Sexual Relationship, в: В JOG. An International Journal of Obstetrics and Gynecology 1(109), 01. 2002, 96-98.
[8] E. F. Dunne та ін. Prevalence of HPV…, 815.
[9] E. F. Dunne та ін. Prevalence of HPV…, 816.
[10] E. F. Dunne та ін. Prevalence of HPV…, 813-819.
[11] Medical Institute for Sexual Health. Sex, Condoms, and STDs, 28; C. Sonnex та ін. Detection of Human Papillomavirus…, 317-319; R. Winer та ін. Genital Human Papillomavirus…, 218-226; L. Hammarstedt та ін. Human Papillomavirus…, 2620-2623.
[12] National Institutes of Health. Scientific Evidence on Condom Effectiveness for Sexually Transmitted Disease (STD) Prevention, 26; House of Representatives. Breast and Cervical Cancer Prevention and Treatment Act of 1999,11.22, 1999,10.
[13] R. Winer та ін. Genital Human Papillomavirus Infection: Inciden- ceand Risk Factors in a Cohort of Female University Students, в: American Journalof Epidemiology 157:3, 02. 01, 2003, 218.