Гонорея
Гонорея посідає в Сполучених Штатах Америки друге місце з-поміж інфекційних захворювань за числом щорічно реєстрованих випадків зараження[1]. У світі щороку реєструють близько 62 млн. випадків захворювання[2].
Гонорея є дуже заразною, особливо для жінок. Під час одного контакту з інфікованим партнером для чоловіка існує 20-відсоткова ймовірність зараження від жінки, а для жінки ризик зараження від хворого чоловіка становить 70%. Коли людина заражена якоюсь хворобою, що передається статевим шляхом, частим наслідком цього стає підвищена ймовірність зараження ще й іншими захворюваннями цього типу. У випадку гонореї інфікована особа вп’ятеро більше ризикує заразитися ВІЛ під час контакту з вірусоносієм[3]. Більше того, у чоловіків, які хворіли на гонорею, удвічі частіше виникає рак сечового міхура[4].
Симптоми захворювання можуть бути різними залежно від особливостей організму та від того, яка частина тіла зазнала впливу інфекції. Комусь можуть трапитися виділення слизу чи гною зі статевих органів та болісні відчуття під час сечовипускання. У жінок можуть бути нетипові кровотечі, а в чоловіків можливі набряки яєчок. Останнє може бути пов’язано із запаленням придатка сім’яника (епідидиміт), котре, якщо його не лікувати, може викликати безпліддя.
У жінок гонорея може переходити на матку та фаллопієві труби, спричиняючи тяжкі запалення, що також можуть викликати безпліддя. Інфіковані матері можуть також передавати інфекцію новонародженим дітям – під час пологів, що в дітей може призводити до сліпоти, захворювань суглобів та смертельно небезпечного зараження крові. Ризик інфікування дитини може бути знижено належним лікуванням породіллі.
У більшості інфікованих чоловіків симптоми захворювання з’являються протягом кількох днів після зараження, тимчасом як у багатьох жінок жодних початкових симптомів не видно[5]. І в чоловіків, і в жінок хвороба може залишатися непоміченою, незважаючи на можливу наявність інфекції в ротовій порожнині. Коли хворобу діагностовано, її можна лікувати антибіотиками.
Водночас медики попереджують, що гонорея стає все більш стійкою до антибіотиків, застосовуваних для її лікування. Один із фахівців зауважив, що «останнім часом гонорея увійшла до списку інфекцій, стосовно яких нам залишається загрозливо обмежена кількість можливостей лікування»[6]. За даними агенції СDС, «стійкість гонореї до антибіотиків особливо непокоїть чоловіків, які мають статеві стосунки з чоловіками, адже в них стійкі штами гонореї трапляються у вісім разів частіше, ніж у гетеросексуалів (29% проти 3,8%)»[7].
Гонорея може передаватися під час вагінальних стосунків, орального та анального сексу. За даними агенції NIH, використання презервативів знижує ризик зараження для чоловіків. Однак «наявні епідеміологічні джерела не дають змоги точно оцінити рівня захисту, який дає жінкам послідовне й правильне застосування презервативів»[8]. Дослідження, опубліковані від часу виходу цієї роботи, дають оцінки, за якими кондом знижує ризик зараження гонореєю більш-менш наполовину[9]. Таким чином, навіть найправильніше й найпослідовніше застосування презервативів не зможе вберегти від ризику зараження цією хворобою.
Такі відомості тим більше не віщують нічого доброго тим, хто звик користуватися презервативами нерегулярно. Як стверджує один медичний журнал, «нерегулярне користування презервативами не захищає від інфікування ВІЛ/СНІДом та захворюваннями, що передаються статевим шляхом, а також значно підвищує ризик зараження такими інфекціями, як гонорея та хламідіоз. Непослідовне користування презервативами може стати «заохоченням» до тривалого практикування високоризикованих типів сексуальної поведінки за фальшивого відчуття безпеки»[10].
Згадане дослідження не є єдиним, яке свідчить, що для осіб, які не дуже сумлінно користуються презервативами, фактично існує більший ризик заразитися хворобами, що передаються статевим шляхом, ніж для тих, хто презервативів не застосовує зовсім. Як пояснюють автори, так стається тому, що особи, які говорять про користування презервативами, можуть із більшою ймовірністю наважуватися на ризиковану сексуальну поведінку (наприклад, мати велику кількість статевих партнерів). За словами одного з дослідників, «основним фактором, що визначає, чи заразиться певна особа хворобами, що передаються статевим шляхом, є кількість статевих партнерів протягом її життя. Справа виглядає так, що ми, як уряд і народ, ідемо неправильним шляхом, коли не говоримо про це людям, але повними жменями роздаємо безплатні кондоми»[11].
Трихомоноз (трихомоніаз)
Трихомоноз – запальне захворювання сечостатевої системи, яке викликає збудник вагінальна трихомонада. У Північній Америці цією хворобою щорічно заражаються близько 8 млн. осіб. У світовому масштабі – 170 млн. осіб щорічно. За даними СDС, це найпоширеніша в середовищі молодих жінок виліковна венерична хвороба[12].
Водночас у більшості інфікованих трихомонадами осіб не помітно жодних симптомів, особливо це стосується чоловіків. Симптомами можуть бути подразнення статевих органів та печіння під час сечовипускання. У жінок збудник може викликати запалення піхви, запалення шийки матки, нетипові кровотечі, набряки, свербіння, болі в животі та інші симптоми. Для жінки, зараженої трихомонадами, також зростає ризик заразитися ВІЛ під час стосунку з інфікованим партнером. Рідко, але все ж трапляється передавання збудника від зараженої матері дитині під час пологів. Також у вагітних жінок трихомоноз може викликати передчасні пологи та народження дітей із низькою вагою.
Що ж до ефективності презервативів у протидії поширенню трихомонозу, агенція NIH повідомила: «Одне обмежене дослідження показало захисний ефект для жінок на рівні 30%. Відсутність епідеміологічних досліджень профілактичної ефективності презервативів не дає змоги точно оцінити, на яку величину знижується ризик зараження трихомоніазом під час користування ними»[13].
Коли замислюємося над можливими наслідками захворювань, що передаються статевим шляхом, маємо пам’ятати, що говорив колишній Головний лікар США[14] віце-адмірал Еверетт Кооп (С. Everett Коор): «Коли займаєшся з кимось сексом, то робиш це з кожною людиною, з якою ця особа мала стосунки останні десять років та з усіма людьми, з якими мали стосунки всі ці партнери протягом останніх десяти років»[15]. Багато кому занадто страшно це усвідомлювати, коли ще взяти до уваги, що можна пройти всі тести на захворювання, які передаються статевим шляхом, почути, що в тебе все гаразд, й одночасно поширювати інфекцію, яку тест не спромігся діагностувати. Сучасні тест-системи справді ефективно визначають ті інфекції, для діагностування яких вони призначені. Та проблема в тому, що багато хто, пройшовши насправді лише кілька з великого числа тестів, вважає, ніби він (чи вона) перевірилися на всі захворювання, що передаються статевим шляхом.
Не так давно до мене звернулася одна старшокласниця – їй спало на думку почати співмешкати з її хлопцем. Сама вона була незайманою, а він уже мав одинадцять дівчат. Якщо всі його попередні партнерки мали таку ж сексуальну активність, вона могла б напроситися на інфекції, що походять від понад 1300 осіб, якби переспала з ним лише один раз[16]. І вона дуже правильно вчинила, що не пішла на такий ризик.
Мені доводилося чути, що дівчата-підлітки більше ризикують заразитися хворобами, що передаються статевим шляхом. Із чим це може бути пов’язано?
Жінки взагалі з причини особливостей будови жіночих статевих органів, більш вразливі до названих захворювань, ніж чоловіки. Багато з цих хвороб найкраще розвиваються там, де темно, тепло й волого, а оскільки репродуктивна система жінки розташована всередині її тіла, то в жіночому організмі інфекція розвиватиметься легше. Порівняно з чоловіком у неї також набагато більша поверхня слизових оболонок, котрі може вражати хвороба. Крім того, жіночий організм іще тривалий час після стосунку залишається в контакті з інфекцією. Ці біологічні відмінності чинять жінок більш вразливими до певної частини захворювань, що передаються статевим шляхом.
Ризик інфікування для молодої жінки є вищим, оскільки шийка матки в дівчини підліткового віку ще не повністю сформована. У ділянці шийки матки, що має назву перехідної зони, у молодих жінок спостерігають так звану ектопію. Це значить, що епітеліальні клітини з внутрішньої частини цервікального каналу (каналу шийки матки) виходять назовні – до його отвору. Ці клітини є вразливими на інфекції, а таке експонування їх назовні робить жінку більш сприйнятливою до певних захворювань. Коли жінці виповнюється приблизно 25 років, шийка матки в неї формується повністю, а декотрі з тканин у ній замінюються на інший тип, що є стійкішим до інфекцій.
Так само й протизаплідні таблетки підвищують шанси захворіти на одну зі згаданих хвороб, безладно втручаючись у функціювання імунної системи. Також вони змінюють склад слизу в шийці матки, внаслідок чого потенційно канцерогенні інфекційні чинники отримують легший доступ до внутрішніх органів[17].
У кінцевому підсумку всі ці наукові дослідження тільки підтверджують факт, що жіноче тіло, як і жіноче серце, не створені для збирання колекції сексуальних партнерів.
Вони створені для любові.
[1] Centers for Disease Control. Trends in Reportable…, 3.
[2] National Institutes of Health. Workshop Summary: Scientific Evidence on Condom Effectiveness for Sexually Transmitted Disease (STD) Prevention.
[3] D. T. Fleming, J. N. Wasserheit. From Epidemiological Synergy…, 3-17.
[4] D. S. Michaud та ін. Gonorrhoea and Male Bladder Cancer in a Prospective Study, b: British Journal of Cancer 96, 2007, 169-171.
[5] National Institutes of Health. Workshop Summary…
[6] R. Stein. Drugs Losing Efficacy Against Gonorrhea, b: The Washington Post, 04.13. 2007, A 3.
[7] Centers for Disease Control. Trends in Reportable…, 4.
[8] National Institutes of Health. Workshop Summary…, 16.
[9] S. Ahmed та ін. HIV Incidence…, 2171-2179; J.M. Baeten та ін. Hormonal Contraception…, 380-385.
[10] S. Ahmed та ін. HIV Incidence…, 2177.
[11] R. E. Rector. Heritage Foundation, цит. за: A. Goldstein. District to Offer Condoms for Free, в: The Washington Post, 12.02, 2003, Bl.
[12] Centers for Disease Control. Trichomoniasis, Fact Sheet, 05. 2004.
[13] National Institutes of Health. Workshop Summary…
[14] Surgeon General (англ.) – «Головний військовий хірург», провідний урядовий функціонер з питань охорони здоров’я в Сполучених Штатах, керує відповідною воєнізованою структурою (United States Public Health Service Commissioned Corps, PHSCC – Офіцерський корпус служби охорони здоров’я США). [Прим. пер.]
[15] С. Е. Коор, М. D. цит за: Safe Sex?, Boise, Id.: Grapevine Publications, 1993.
[16] How at Risk Are You? Chattanooga, Tenn.: AAA Womens Services, 1997.
[17] B. Wilks. A Consumers Guide…, 30.