Цим сторінкам притаманні певні риси, і мій обов’язок якнайкраще представити їх.
Насамперед вони мають голос. За ним та в ньому прихована одна постать, одна душа. Цей голос і не ховається, і не виставляє себе напоказ. Він пропонує свої слова і свою мову природно та просто з колоритним та щиросердним акцентом. Сьогодні це доволі рідкісний стиль, він надає цим сторінкам переконливости та випромінює приязність.
По-друге, ці сторінки сповнені позитивного заряду, який не є показним чи компромісним, а насичений впевненістю та досвідом. Надто часто ті, хто прагне нас вести чи просто спрямовувати, махають хустинкою на прощання нашому потягу, що вирушає, а самі зостаються на пероні вокзалу. Натомість, цей маленький «конвой» стає нашим попутником, який, розповідаючи нам про свій світ, допомагає проникнути йому в наші душі, нехай і не одразу, але переконливо, конкретно та плідно. Цим варто скористатися.
І наостанок. Ці сторінки – легкі. Вони схожі на гірські струмки, які хоч і мають свої пороги та водоспади, однак вирують також і поміж травами, даючи їм у щедрий дар свої води. Дивовижні струмки – деколи магічні, а деколи звичайнісінькі, – які забезпечують спраглих подорожніх смачною цілющою вологою. Саме тому в уважного читача повинно виникнути спонтанне бажання поділитися нею з іншими.
Я запрошую до гарного читання про гарні речі. Досить навіть трішки торкнутися цих сторінок, щоб відчути себе оновленим та зміцнілим.
П’єро Грібауді