«Навернися, бо тоді будеш щасливим у житті й осягнеш вічне життя. І тоді вже немає значення, чи є гроші, чи є криза, бо Господь Бог проведе тебе через все це», – роздумує о. Марцін Радомський.
Марта Бжезінська: Наближається Новий Рік, зазвичай з цієї нагоди ми бажаємо одні одним, щоб кожен наступний день був ліпшим ніж попередній. Але водночас, як свідчать результати різноманітних соціологічних опитувань, ми не надто оптимістично дивимося в майбутнє. Зовсім навпаки – ми бачимо його в темних барвах.
Марцін Радомський: Ми – а я дивлюся на нас з перспективи своїх подорожей до Австралії, Африки чи Англії – дуже любимо бідкатися. Здатність до невдоволення ніби записана в нашій природі, але мені видається, що деякою мірою це зумовлено історичними чинниками. Ми постійно переживаємо якісь труднощі: неволі, війни, комунізм… цей перелік можна продовжувати й продовжувати.
Але хіба це виправдовує песимізм? І чи можна вважати песимізм гріхом?
Я волію роздумувати про цю проблему в контексті віри. Віруюча людина не схильна до песимізму. Для людини, яка має віру, не буває ситуацій, які відбирають у неї радість життя.
Гаразд, але можна вірити і тверезо дивитися на життя, керуючись холодним розрахунком. У безнадійних ситуаціях я маю бути спокійною, бо маю віру?
Пригадай собі хоча б випадок під хрестом із Іваном Богословом та Пресвятою Богородицею. Суцільний песимізм. Якщо по-людськи дивитися на все, то ситуація цілком безнадійна. Але вони не проявляють песимізму! Там не було якоїсь особливої фрустрації, радше помітний такий напрям у мисленні: ця безнадійна ситуація до чогось веде, щось нам показує. Натомість у нас немає таких здібностей, щоб побачити, що важкі ситуації, які відбуваються в нашому житті, насправді багато що показують нам і кудись нас ведуть. Ця призма віри дуже важлива. Погляньмо хоча б на ізраїльтян, які впродовж 40 років блукали пустелею. Це ж суцільний розпач! Однак якщо дивитися на цю історію через призму Біблії і того, що діялося пізніше, то бачимо, що це мало зміст, бо призвело не до катастрофи, а до неймовірного розвитку..
Тобто песимізм – це не гріх, а прояв браку віри.
Це доволі дивне порівняння, адже в нас дуже багато людей ходить до церкви. Це така собі заспокійлива ознака, бо вона означає, що з нашою вірою все гаразд. Однак вона оманлива. Переповнені храми – це ознака не віри, а релігійности, або ще гірше – звички, традиції. Це можна помітити під час святкових богослужінь. Що далі відбувається з людьми, які так масово йдуть до храму на відправи?
Бо в нашій країні переважна більшість населення – християни…
Так, але те, що ми декларуємо, ніяк не відображається в житті, тому я вважаю, що джерело песимізму треба шукати у відсутності віри. Треба називати речі їхнім ім’ям – ми живемо у світі, в якому немає віри. Поглянь, як ми вітаємо одні одних зі святами. Чи тобі хтось бажав, щоб Господь вів тебе життєвим шляхом? Щоб ти була спроможна виконувати Його волю? Щоб уміла питати, чого Господь Бог хоче від тебе? Ні, ми бажаємо одні одним здоров’я, грошей, бо «як буде здоров’я, то і з рештою дамо раду». Неправда! Можна бути дуже хворим і бути набагато щасливішим ніж здорова людина, в якої не бракує грошей. Такі побажання свідчать про дуже важливу справу – про те, що насправді ми не віримо. Господь Бог ніби не існує для нас, ми поводимося так, ніби Його немає.
То що ж бажати одні одним на Новий рік?
А які побажання ти хотіла б почути? Найліпші! А виявляється, що найліпше – це здоров’я, гроші та щастя в любові, на роботі та в особистому житті. А де є Господь Бог у цьому всьому? Побажання свідчать про стан нашої віри, це ніби лакмусовий папірець. Господа Бога для нас не існує, бо Його немає навіть у наших побажаннях. Ми ж не бажаємо одні одним: «Навернися, бо тоді ти врешті віднайдеш щастя в житті й осягнеш вічне життя». І тоді вже немає значення, чи є гроші, чи є криза, бо Господь Бог проведе тебе через все це.
Ми не бажаємо одні одним навернення, бо вважаємо себе християнами, тож, навіщо нам навернення?
Так, ми справді так вважаємо, але, на жаль, це не має нічого спільного з життям. У нашому житті немає Господа Бога. Ми спонтанно бажаємо щось одні одним, однак я ніколи не помітив, щоб крім побажань грошей та здоров’я хтось бажав духовного та фізичного благополуччя, тобто іншими словами: «навернися і будеш щасливий».
То вам на Новий рік можна бажати саме навернення?
Звичайно, я хотів би, щоб мені бажали саме цього і тобі цього ж бажаю. Важливо дивитися на все через призму віри. Проблеми не зникнуть, вони залишаться, але віруюча людина ставиться до них по-іншому. Проблеми її не нищать, вони ніби йдуть поруч, як диявол, який є надутою порожньою кулькою. Нещодавно я бачив таку казку, там був величезний і страшний дракон на стіні. А якщо до нього ліпше придивитися, то він виявився тінню малого і зовсім не страшного дракончика. Це так само функціонує в духовній дійсності. Людина без віри бачить тінь і лякається. Бачить великі справи, які її лякають. «Боже, я мушу мати гроші, мушу бути здоровий, бо інакше не дам собі ради». Ми не бачимо, що ці проблеми – лише тінь. Цього насправді немає. А коли матимеш віру, то побачиш, що це лише тінь. І ця тінь залишиться лише тінню, ти підеш далі, а вона просто зникне.