CPU, ROI та інші запозичення

Словник Вебстера визначає віру як упевненість в якійсь людині чи речі, переконання, що не ґрунтується на доказі. Попри різне культурне середовище чи виховання, нам усім так чи інакше казали «зберігати віру» або що ми «мусимо мати віру». Слово «віра» вживають у численних контекстах, однак цікаво, що майже кожне його вживання має позитивне значення. Допоки ми зберігаємо віру або не втрачаємо своєї віри, цілком можна сподіватися, що все буде гаразд.

Я пригадую ті часи, коли тільки почав роботу священика-адміністратора у великій церкві в Джорджії. У коледжі я спеціялізувався на менеджменті, вивчаючи економіку, бухгалтерію і маркетинг. Але згодом я вирішив змінити основну програму і кінець кінцем здобув ступінь із педагогіки. Чому? Заняття з бухгалтерії видавалися мені неймовірно нудними, особливо о 8-й годині ранку. Це рішення визріло остаточно, коли я всю ніч їхав автобусом до університетського містечка після виїзного баскетбольного матчу. Я повернувся додому о п’ятій ранку і неймовірно хотів спати, але не міг відпочити, тому що вже за кілька годин треба було йти на заняття. Тоді ж я вирішив, що науковий ступінь з менеджменту не вартий вимушеного безсоння. Заняття з педагогіки починалися лише перед обідом.

Я такий вдячний, що Бог використав це заняття о восьмій ранку, щоб змінити перебіг мого життя. Мені запав у душу кожен день, коли я наснажував душі молодих чоловіків і жінок як педагог. Робота стала для мене служінням, яке обернулося на справжню пристрасть. Ба більше, рішення змінити спеціялізацію привело мене до міста в Джорджії, де я зустрів свою дружину. Те єдине рішення стало початком подорожі, яка триває й досі.

Одержавши після закінчення освіти ступінь з педагогіки, я захотів здобути спеціялізацію в адмініструванні й управлінні. Подальші п’ятнадцять років я говорив мовою педагога. Ходячи на зустрічі, ми говорили про всілякі SAT, ACT, CRCT, ERB, MAT і GRE. Я знався на сленгу і впевнено розмовляв тією мовою. Я неабияк вірив у свої знання та здібності в цій царині.

Однак коли я став церковним адміністратором, рівень моєї впевнености підупав. Прийшовши на свою першу велику ділову зустріч у церкві, я усвідомив, що ситуація змінилася. Та я знав, що Бог покликав мене на цю посаду, і тому сказав: «Гаразд, Господи, я послухаюся й працюватиму тут, але насправді я не вельми готовий до таких обов’язків». І вже дуже скоро я зрозумів, що почуваюся, м’яко кажучи, невпевнено.

Моя голова закрутилася від безлічі нових бізнесових слів, які з’явилися за ті п’ятнадцять років, поки я вивчав педагогіку. Уявіть собі моє розчарування, коли чоловік, який зустрічався зі мною, сказав: «Твій S-U-M залежатиме від твоїх C-P-U, і це забезпечить кращі R-O-I». «Овва! – подумав я. – А це що таке?»

Протягом тієї першої зустрічі я занотовував усе незнайоме, що виринало в дискусії. Деякі поняття викликали в мене такі думки: «Ох, здається, я пам’ятаю, що це означає!», тимчасом як інші більше нагадували іноземну мову. Група, яка приїхала з візитом на ту першу зустріч, зробила докладну інформативну презентацію, і, як всякий добрий служитель, що хоче виграти собі трохи часу, я відповів на їхню презентацію словами: «Знаєте що? Я помолюся про це і завтра повернуся до вас із рішенням». Це все, що я спромігся сказати, усвідомивши, що я не тямлю нічого, і до того ж, о Господи, ніколи ще не розмовляв так із Богом!

Я нарікав усю дорогу додому. «Боже, я не можу повірити, що Ти поставив мене в таку ситуацію. Як Ти міг так зі мною вчинити? Ти знаєш, що я не маю й гадки, про що вони говорять. Я виглядав, як ідіот. Ти принизив мене перед усіма. Ти сказав мені, що зі мною буде все гаразд, якщо я піду працювати до церкви. Мені чудово працювалося в школі, і я робив те, на що вчився, а Ти привів мене на цю посаду, щоб я зазнав невдачі».

Як же я вдячний Богові за Google! В Інтернеті я почав шукати значення CPU та ROI, засидівшись, як модно колись було, до ранку. Мені доручено очолити бізнесову діяльність церкви, і я вважаю, що бізнес є бізнес. Церкві потрібна найкраща угода. Ми завжди пильно ставилися до своєї роботи, як і всякий інший бізнес. Церква заслуговує на знижки, бонуси і все решта – заради добра пастви. Ті з нас, хто орудує коштами церкви, мають бути добрими управителями грошей, які жертвує паства.

Тож ми уклали ділову угоду, але, на лихо, я все ж трішки злорадів у душі. Я міркував про всі ті великі літери в їхній презентації, і мені хотілося сказати: «А знаєте що? Ті ваші формули краще би справдилися разом з усіма CPU і всілякими ROI, бо в іншому разі ви втратите Р-О-Б-О-Т-У, а ваші Д-І-Т-И не матимуть що Ї-С-Т-И». Не хвилюйтеся, я не пустив ні пари з уст. Я знав, що маю покликання на цю посаду в церкві, але моя віра в це похитнулася, коли я стикнувся з незнайомими мені поняттями.

У душу кожного з нас не раз закрадався сумнів, але якщо ми довіримося, покаємося і сповнимося віри, Бог завжди вирятує нас. Від педагогіки я перейшов до повноцінного служіння, і це подарувало мені можливості, які я навіть не міг уявити. Бог повсякчас приголомшує мене, знаходячи нові способи для розширення мого служіння. Ніколи не применшуйте потенціялу того, що спроможний звершити Бог через один нібито несуттєвий вибір. Бог робить неістотне вагомим. Я – живе свідчення цього!

«Мрії не потребують таланту; вони потребують, щоб їх вибрали». Кріс Сонксен

Попередній запис

Ходити у вірі

Наступний запис

Довіртеся, покайтеся і сповніться віри